17. Добрий самарянин

Галина прокинулася пізно. Всю ніч їй снилися жахіття, в яких за нею коридорами та залами якогось старовинного замку бігали різні люди - то Красунчик з СБУ, то Лоан, то Сергій. Їй весь час вдавалось утекти від одного з переслідувачів - тільки для того, щоб за нею почав ганятися хтось інший. А наприкінці сну вона потрапила в якусь напівзруйновану башту, де з нею трапилось щось жахливе, але що саме – вона не запам’ятала. Щось таке, від чого вона прокинулася невиспана і досить довго не могла зрозуміти, де вона.

Страх від нічних кошмарів залишився з дівчиною і після того, як вона встала. Вона обережно заглядала в кімнати, перш ніж туди заходити та ледь не намочила під собою підлогу, коли раптом сусід з горішнього поверху увімкнув перфоратор.

«Зовсім вже істеричкою стаю». – подумала Галина і вирішила зібратися з думками та силами, щоб вирішити декілька нагальних питань. У неї, взагалі-то, завтра батьки з дачі повертаються. І якщо зламану завіску у ванній вона могла легко пояснити власною незграбністю, то от неприбрану квартиру після того як вона майже тиждень була вдома на канікулах  – навряд чи.  

Тож, поснідавши, вона заходилася прибирати, але, звичайно, крім нормальних побутових справ, їй в голову лізла і вся та чортівня, з якою вона стикнулася через своє невдале знайомство з Андрієм. Наприклад, їй було страшенно цікаво, як там себе почуває Лоан після того, як її збила машина, і вона картала себе за те, що вчора під час розмови зі службою божою не запитала у них, що з відьмою,  і як та взагалі вижила після аварії. Загалом, згадуючи раз за разом ту розмову, Галина знаходила все більше того, що о варто було зробити інакше.  Але виправляти щось вже було запізно.

А ще сьогодні спливала та сама третя доба, після якої Лоан та її вчитель погрожували стратити Сергія. Тут Галина нічого не могла вдіяти, але думки про це все одно час від часу поверталися до неї.

Під час прибирання вона трохи заспокоїлася, але саме що трохи. Вийшовши на вулицю, щоб купити м’яса для борщу, Галина весь час оглядалася, і все їй здавалось небезпечним та підозрілим. Запарковані автомобілі були схожі їй на засідки, звідки міг хтось вискочити та заарештувати її, а в кожній зустрічній жінці вона мимохіть підозрювала замасковану Лоан, що повернулася помститися дівчині за підставу.  Навіть сусідки - подруги її матері, що зустрілися їй дорогою, викликали в неї недовіру своїми зовсім звичайними запитаннями, як у неї взагалі справи, та коли повернеться мати. З чого б це їм бути такими цікавими? 

Утім, прогулянка до магазину на свіжому повітрі явно пішла їй на користь, і на зворотному шляху дівчина вже не обходила кожен зустрічний запаркований автомобіль. Повернувшись, вона вдягла навушники, увімкнула свою улюблену добірку музики і заходилася варити борщ. Музика заспокоїла її ще більше, тож, закінчивши поратися на кухні, вона пішла виносити сміття, навіть не вимкнувши плейлиста.

Саме тому, роззуваючись в квартирі після похода до смітника, Галина спочатку не почула і не побачила нічого дивного. Так вона і повернулася до кухні, легко пританцьовуючи під популярну пісеньку. І ледь не знепритомніла від несподіванки, побачивши там Сергія, який сидів за столом і жадібно уминав свіжозварений Галиною борщ.

- О… - тільки і сказала вона, стягуючи навушники. Більше їй нічого в голову в цей момент не прийшло. «Привіт, я рада, що ти живий» було б напевно правильною фразою, тим паче що вона точно відчула як мінімум полегшення, коли його побачила. Але Галину збивало з пантелику те, що Сергій був майже голий, вкритий синцями та подряпинами. А ще від нього пахло… точніше смерділо. 

- Ось тобі і «о». – відповів їй Сергій, роблячи паузу в поглинанні їжі. І продовжив, іноді кидаючи на дівчину не дуже люб’язні погляди.

- Ти… як? – і знову їй не прийшло в голову нічого ліпшого.

- Я? – він відклав ложку і випрямився. Стрільнув на неї підбитим оком. – Я – чудово! Найкраща пригода в моєму житті!

Сарказм у його голосі був таким густим, що його можна було намазувати на хліб.

- Це були неймовірні три доби. – продовжив він явно підготовлений монолог. – У цьому санаторії я скинув декілька кілограмів ваги та позбавився від депресії, ілюзій про життя та застарілої закоханості. А ще тепер я маю досвід споживання запліснявілої води і точно знаю, що відчуває людина, чий великий палець на нозі вночі намагається відгризти щур. Також у моєму кишківнику скоріш за все оселилося декілька вельми екзотичних для України паразитів, а в голові завелися воші. Теж напевно якогось рідкісного різновиду.

Він випалив це майже на одному диханні і витріщився на Галину зло, очікуючи, що вона скаже.

- Я… хвилювалася за тебе. – тріснутим голосом зізналась дівчина, ошелешена його словами і таки промовила те, що хотіла сказати раніше. – Я рада, що ти живий. Чесно. Вони що, тебе били?

Сергій зітхнув.

- А сама не бачиш? – сказав після паузи.

- Нащо?

- Бо могли. – знизав він плечима. – Бо їм було нудно, а я був чудовою розвагою. Яка тепер різниця?

- А як… ти вибрався?

- Це ти мені скажи. – подивився він на неї з підозрою. – Чи краще ми розкажемо одне одному про ці три дні, коли я вимиюсь. У тебе, до речі, є машинка для стрижки? Про вошей я не жартував.

***

Коли Лоан з Галиною перенеслися на Землю, Сергія роздягли до білизни і закрили в маленькій кімнаті, що була  видовбана в стіні заклинальної зали і, судячи з усього, вже не раз слугувала тюремною камерою для майбутніх жертв ритуалів або в’язнів. Там він і провів три дні, здебільшого просто лежачи на купці гнилої соломи та намагаючись не змерзнути від протягів, що гуляли кімнатою. Їсти йому давали раз на день, і це були лише декілька шматків хлібу. Пити він міг скільки завгодно, але вода у бочці, що стояла в кутку, була затхлою, тож від неї у Сергія майже відразу почалися проблеми з травленням.