Криворучка

В тридевятому царстві, в п’ятому королівстві, що славилось на весь світ, як королівство ткачів і шевців, сталася прекрасна подія, яку святкувало мало не все королівство. В сім’ї першого кравця, де багато років не було дітей, нарешті народилася донька, і така прегарна, що навіть сам король завітав привіти сім’ю з поповненням.

Тож новоспечений батько на радощах влаштував грандіозне свято, на яке було запрошене усе королівство. Навіть тамтешня фея-хрещена, відклала свої справи і прилетіла подивитися на дівчинку, і подарувати їй від себе благословення на щасливу долю.

Пізніше люди говорили, що фея була не в гуморі, бо як можна було зробити дитині такий подарунок:

          «Дівчинка буде рости здоровою і красивою,

            Ніколи не буде сумувати і плакати, однак,

            Все летітиме їй з рук, неначе вона незграба,

             А що вона візьме – те швидко зламається!»           

          Саме так прорекла Фея-хрещена, дивлячись на немовля, і поцілувала дівчинку в лоб, закріпивши таким чином своє незвичне пророцтво, чи дар.

Батьки дівчинки не довго сумували через пророцтво феї, вони просто раділи своїй маленькій донечці, незважаючи на всі негаразди. А дівчинка і справді зростала веселою і безтурботною, ніколи не сумувала і не плакала.

Пройшло кілька років процвітання і достатку в королівстві Прін. За цей час дівчинка підросла і здобула собі прізвисько, що стало її новим ім’ям – Криворучка. Саме так кликали її всі знайомі знаючи про вдачу і незвичний дар дівчинки.

Криворучка була доброю, і завжди намагалася допомогти всім довкола, чим могла. Але от біда, нічого в неї не виходило. Хоче подати води батькові, так обов’язково або розіллє все дорогою, або горнятко випаде у неї з рук і розіб’ється. Смішно сказати та Криворучка примудрялась поламати навіть металевий посуд чи інструменти. Все що потрапляло їй до рук в кращому випадку вислизало і падало на землю.

Але незважаючи на всі свої невдачі, Криворучка не сумувала, вона вірила що колись усе зміниться на краще. А поки всі відмовлялися від її допомоги дівчина, від нічого робити, почала співати, і треба зазначити що це, чи не єдине, що в неї добре виходило. Буває сяде Криворучка на порозі, і затягне якусь веселу мелодію, підбираючи слова до пісні з усього що вона бачила довкола. І так в неї це добре виходило, що всі сусіди зупиняли роботу щоб послухати прекрасний спів.

Але як то часто буває, наступили лихі часи для королівства Прін. Один злий, темний маг, на прізвисько Мор, придбав новеньку мантію, що була пошита майстрами королівства Прін. Та Мора спіткала невдача, на одому з чаклунських балів, його вишукана, новенька мантія порвалася, та ще й в розпал свята.

Мор дуже розлютився, він звинуватив королівство Прін у своєму соромі, а кравців королівства – в недобросовісній роботі. І в покарання за свій сором, Мор встановив у замку короля проклятий ткацький станок. Та оголосив про своє прокляття на все королівство:

— За те що ви образили мене і осоромили, — прорік Мор, — я дарую вашому королівству проклятий ткацький станок. Якщо серед вас є справжні майстри, то боятися вам нічого. В руках справжнього майстра, станок втратить силу свого прокляття. Та в руках того, хто виконує свою роботу аби як, спрацює прокляття, що стане карою для цієї людини.

Якщо ж ви відмовитесь, то прокляття поглине вас усіх без винятку. Щоб стримати силу прокляття допоки не з’явиться справжній майстер, що зможе зруйнувати чари, кожного нового місяця на станку має ткати молодий юнак або дівчина. — Сказавши це Мор сплеснув у долоні і зник в яскравому спалаху, а на його місці появився, з вигляду звичайний, ткацький станок.

Найкращі майстри, з усього королівства, зібралися у замку, на заклик короля. Але кожен, сідаючи за проклятий станок, уже не міг підвестись, був змушений ткати поки хватало сили. А коли сили починали полишати майстра, і через перевтому, він припускався навіть найменшої помилки, одразу спрацьовувало прокляття, перетворюючи бідолаху на предмет своєї праці. 

Так в великій залі замку, замість найкращих майстрів королівства, залишились капелюшки, різноманітні чоботи, сорочки, плащі, мантії, сукні, килими, навіть м’які іграшки, на яких перетворились люди.

Зрозумів тоді король, що Мор обманув усіх, і побороти прокляття проклятого станку було просто неможливо. Не мало значення якою майстерністю володіла людина, як тільки вона сідала за ткацький станок, все було вирішено, і спрацьовувало прокляття, навіть найкращі майстри були приречені на невдачу. Не схотів король наражати своїх підданих на небезпеку, тож наказав замкнути проклятий ткацький станок в найвищій вежі замку, і нікого більше не підпускати до нього.

Пройшло кілька днів і нічого страшного не сталося, люди навіть почали думати, що нема ніякого прокляття. Та одного ранку, всі мешканці замку кудись зникли, не було жодних слідів, тільки, розкиданий по всьому замку, одяг. Ще за кілька днів зникли люди з будинків розташованих довкола замку. Злякалися тоді люди, дехто навіть вирішив втекти з королівства, от тільки якась невидима сила не пускала втікачів, через кордон, що відділяв їх від сусіднього королівства.

Людям нічого не залишалося як скоритися волі Мора, і прийняти умови прокляття. Тепер, щоб могли вижити інші, кожного місяця в замок відправляли молодого парубка або дівчину, яких ніхто більше не бачив. Час від часу із сусідніх королівств приходили герої, що хотіли здобути славу знявши прокляття, та всі вони, зазнавали невдачі, і більше не поверталися із замку.

Пройшло десять років з тих подій, Криворучка виросла в прекрасну молоду дівчину. Щомісячну жертву вибирали методом жеребкування, і жереб випав Криворучці. Багато хто зрадів, що цього разу на загибель відправляють дівчину від якої більше проблем ніж користі. Але мати не хотіла втрачати доньку, тим більше коли вже втратила чоловіка, батько Криворучки був одним із перших хто пав від прокляття. Але правила були однакові для всіх, і виключень не робили, багато сімей вже втратили своїх дітей.