Спокуса долі.

Світлова репресія прорізається сяйвами крізь тоноване вікно у темненьку кімнату. Вона просторовими хвилями фіолетового, синього, зеленого зближувалася з сірою підлогою, придаючи їй життєву форму. Наче реприза давно забутого цирку, намети котрого загубились серед потоків часу, вона пантомімічними виступами танцює на стінах та стелі. Спокусливими та небезпечними локонами треться об очі, змушує вічка зменшуватись, лякатись її. Але чиясь невідома, могутня рука змусила ставні на вікні зачинитись та припинити її існування. Лише у кімнаті… Вона ж панує всюди, куди дотягуються її руки, і бажає панувати там, де є темрява.

12.06.2124

23:05

- Так краще? - спитала Естер у Яна, який був у ліжку, зачиняючи ставні.

- У будь-якому разі краще, коли я поруч з тобою, - тихо говорив Ян, лежачі на боку та дивлячись на Валькірію. – Дякую, що врятувала мене.

- Вже сьомий раз дякуєш, - вона присіла поруч з юнаком. – Ми, мешканці Гавані, інакше не вчиняємо з товаришами. Як синяки? Вже не болять?

- Ні, біль не відчуваю. Естер, я вже багато разів чув від тебе про Гавань, але не знаю, що воно таке. Розповіси?

- Тобі ж скоро там навчатися. Тому, з моєї сторони буде безглуздим не розповісти. У Сонячній системі багато космічних станцій, які знаходяться на орбіті якоїсь планети або просто парують у просторі та підкоряються магнітному полю Сонця. Гавань – космічна станція, яка перебуває на орбіті Нептуну, восьмої планети Сонячної системи. Вона третя по розмірам, друга по кількості населення. Станція була збудована сімдесят років тому, як дослідницький аванпост планети від незалежних вчених. Але з часом вона їм перестала бути потрібною, і її викупили бійці, яким не знайшлось місця у Гільдії найманців. Причиною для їх переселення послужило багато факторів: безчестя, грабіж, відсутність дисципліни та ієрархії. Все це змусило їх створити свій клан найманців, які будуть дотримуватися законів Кодексу, не порушувати догми, боронити честь та справедливість. Їх було мало: двадцять два чоловіка і п'ятнадцять жінок. Саме вони стали першими Протекторами та Валькіріями. – Естер звернула увагу на очі Яна. Вони с кожним її словом все повільніше і повільніше зачинялись. – Втомила я тебе своїми розповідями. – Ян подивився на неї. – Це моя домівка, куди я завжди бажаю повернутися, скоро вона буде і для тебе домом. Спи, Яне, відпочивай. Все, що трапилось з тобою, минуло. Набирайся сил.

23:16

Естер сиділа мовчки. Вона чекала, поки хлопчик засне та порине у єдиний гармонійний світ для думок. Коли ця мить наступила, Валькірія тихесенько підвелась та покинула його кімнату. У коридорі вона повернула направо, пішла на кухню, щоб попалити цигарку з іскрою.

Тільки вона вивільнила першу тягу, як пролунав дверний сигнал. Естер здогадувалася, кого то могло принести в такий час. Прямуючи з цигаркою до вхідних дверей, Валькірія лишала за собою димний слід. Єдиним оком вона зазирнула у напівпрозоре вічко. На розбитій губі вискочила посмішка.

Магнітні замки відімкнулися, вона потягнула двері на себе. Том стояв на проході. Брудний від минулих декількох годин чорний костюм, синяк на шиї, кількох ґудзиків сірої сорочки не вистачало, краватку загубив. Карі очі подивлялись на Естер.

- Не знайшов вільної квартири? – насміхаючись спитала Валькірія. – Чи не бажаєш шукати?

- Знаю, - кивнув він, - виглядає смішно, але діватися мені нікуди. У іншому квартирному блоці не маю бажання шукати квартиру. До того ж це – зайві витрати. Тому я і повернувся. – Вони помовчали секунди три. – Не буду ж я у машині ночувати.

- Я і не пропонувала тобі цього. Я одразу казала, що можеш спати у кімнаті з Яном. Заходь, через тебе у квартиру потрапляє брудне повітря.

- Так, вибач. – Томас ввійшов, розминувся з Естер. Та зачинила за ним двері.

Подивившись на чорну сумку, яку приніс з собою агент, Валькірія запитала у нього:

- Свій одяг приніс?

- Костюм, в котрому я ходжу у спортзал.

- Угу. Мені байдуже, куди ти в ньому ходиш. Добре те, що у тебе він є, бо більше неосорочок в мене немає. Переодягайся, костюм та взуття у очисні контейнери, душ – другі двері праворуч.

- Так, зрозумів.

- Їсти? Чи може чаю або кави?

- Ні. Я перекусив у місцевому кафе.

- Це теж добре. Ну, не буду затримувати.

Вона пройшла поруч з ним на кухню, цигарка ще не встигла зотліти.

Агент ВБЦТ зняв подряпані туфлі, поклав їх у один із вільних контейнерів, потім зайшов у ванну, роздягнувся, заліз у душову кабінку, ввімкнув збалансовано-теплу воду та прийнявся митися.

Естер вже звикла роздивлятися через відчинене вікно нетрі та їх кольори, які утворюються голограмами, кислотними ліхтарями, неоновими лампами. Вона це завжди робила з цигаркою. Недопалок жінка жбурнула вниз, зачинила вікно. У спальні вона відшукала запасний спальний комплект, який збиралася віддати Томасу, як тільки він буде готовий до сну.