Адаптація до обставин.

08.06.2124

08:05

Помилки існують будь-де і в будь-кого.

Нажаль, “Блакитний спис” не зміг передбачити таких наслідків своєї місії на Деймосі. Все пішло на шкереберть, тепер життя команди залежить від Естер. ВБЦТ вважало, що Валькірія виведе їх на замовника чорної скриньки, але міс Скарпсверд і сама не могла знати особу, на яку вони працювали.

Крокуючи темними вулицями підсектору “C/95: 1.2”, вона збиралась в першу чергу знайти собі квартиру. Слідом за нею ступав її вірний товариш та побратим – бойовий бот. На ньому були закріплені ящики зі зброєю та боєприпасами. Порваний сірий плащ плавав у морі сапфірових сяйв голограм. Біло-сині силові обладунки та блакитно-сиве волосся майже зливались у однакових тонах кольорових спектрів. Лише біле обличчя зі шкіряною пов’язкою на правому оці виділяли жінку. Під лівим сірим оком сидів непривітливий шрам від порізу.

Вона йшла у натовпі, лякаючи прохожих. Мало хто у нетрях має сміливості стати на шляху у людей з Гавані. Ще менше людей знають, що вони – воїни честі (більшість бачили звичайну озброєну жінку). І як би допитувач ВБЦТ не відзивався, і не наговорював на Протекторів та Валькірій, вони виконували те завдання, щоб поліпшити існування не тільки своєї організації, а й більшості населення Світлого майбутнього.

Анонімна персона (він же Адам Джонсон), яка найняла їх команду, дала наводку, що на розвідувальному аванпості зберігаються дані на всіх членів Гільдії найманців, на їх минуле, участь у контрабанді. Усі кластери з даними вони почистили, знищили інформативний центр. Чорна скринька… Навіщо замовнику потрібна була чорна скринька? Відповіді Естер не знала, бо також і не знала, що на ній зберігалось. Щось дійсно цінне, якщо за справу взялось ВБЦТ. Тому їй спочатку доведеться відшукати наймача, дізнатися більше про чорну скриньку, а потім, відштовхуючись від отриманої інформації, планувати дії, спрямовані на порятунок команди. Було питання, зв’язане з членом її команди, який доставив чорну скриньку. Вона сама нічого не знала про неї і про те, що її взагалі будуть забирати з аванпосту. Хтось із Валькірій або Протекторів – зрадник. Ще проблема зі стеженням. Якою би вільною вона не здавалась, але за нею постійно наглядають дрони, цілими зграями літають десь над головою. Вона їх не бачила, але відчувала.

Валькірія пройшла двір, націлилась у той самий квартирний блок, де нещодавно проживала. Естер відчинила двері, переступила через ноги бідняка, який там лежить, здається, цілу вічність. П’ять сходинок, вона пройшла поруч з гідравлічним ліфтом. Постукала у титанові двері коменданта квартирного блоку.

Прозоре броньоване скло просочилось. У ньому показалось подране обличчя чоловіка.

- Доброго дня, - першою заговорила Естер. – Я хочу зняти квартиру 67/3421.

- Ви ж начебто нещодавно там були, - криво усміхнувся комендант.

- Так, зовсім нещодавно.

- Зараз подивлюсь. – Він щось натиснув на голограмі поруч з собою, перевірив записи. – Пробачте, але там зараз зайнято.

- Зайнято? А ким?

- Ми ж не розголошуємо інформацію про своїх жильців. Ви можете самостійно постукати у двері та познайомитись з мешканцем.

- Сусідня квартира вільна?

- Квартира напроти зараз пустує. Такий варіант вам підійде?

- Давайте картку. Ціна ще не встигла змінитися?

- Ні, поки що п’ятдесят кредитів за добу. – Комендант кудись зник на хвилину, знову з’явився. – Ось ваша карточка. Квартира 67/4421. – У маленькій щілині виповзла пластикова картка зі штрих-кодом. Естер взяла її та направилась до ліфту.

Першим поїхав бойовий бот, а згодом і Валькірія опинилася на шістдесят сьомому рівні. Естер звернула увагу на новісінькі плями крові на стінах. Вона приклала картку до сканеру, магнітні замки клацнули. Бот одразу направився у спальню, щоб розставити там контейнери зі зброєю. Валькірія розрахувалась за три доби, поклавши кредити на лічильник біля вхідних дверей.

Естер від’єднала від машини-помічника пристрій, який блокував будь-які випромінювання. Пристрій також вводить в оману щодо перебування особи з певним штрих-кодом. Саме свій Валькірія завантажила у нього. Тепер вона весь час знаходиться у квартирі. Навіть тоді, коли їй необхідно кудись вийти.

Жінка зняла силові обладунки, кинула у контейнер, який стояв поруч зі збройовим. Процес дезактивації розпочався. Вона схопила неосорочку та побігла у душ. Після двох днів, проведених у білій камері, теплі потоки води здавались їй піком насолоди. Але щоб налаштувати для себе саме таку воду, їй довелось витратити три хвилини. Постійно лилась гаряча, а тільки регулятор провернеш вліво – крижана. Делікатні рухи пальців змусили рідину підкоритися Валькірії.

Естер вилізла з кабінки і була трішки обурена тим, що забула взяти комплекти рушників та білизни у коменданта. Їй довелось скористатися душовою системою просушування. Це Валькірії не подобалось більше за все – після цього шкіра стає металом, а волосся соломою. Коли вона повністю висохла, то вдягнула сіру неосорочку.