part 15

Дорога була довгою. Хлопцям довелося змінюватись, щоб кожен міг відпочити хоч якось. Час від часу вони зупинялися, щоб подивитися на краєвиди, які були по дорозі, або щоб сісти десь та відпочити.

Незабаром показався Львів, всі відразу пожвавішали і захоплено дивилися на всі боки.

- Яка краса!- Марта піднялася на лікті.- Я в Львові! - блондинка обняла Ксенію за шию.

- Але ж ми тут не щоб веселитися,- голос Ксенії навіть був сумний.

- Як тільки вирішемо питання з тим «1», можемо залишитися на кілька днів,- радісно повідомив Макар, проїжджаючи табличку з написом «Ласкаво просимо до Львова», на якому всі тримали погляд. Навіть Данило пожвавішав і забув навіщо він тут і своє завдання.

Данилові надійшло повідомлення на телефон, ніхто не звернув увагу і всі уважно дивилися на місто, розглядаючи кожен сантиметр та куточок. Було справді цікаво. Данило відкрив повідомлення, уважно прочитав кожне слово і кивнув собі вимикаючи телефон. Настрій одразу зник, знесло ніби хвилею.

- Знаю один готель,- почав Макар.

- Гарний?- одразу запитала Марат.- Не дорогий?- задала друге запитання. Хлопець зніяковів не знаючи, що і сказати і почухавши потилицю хотів уже сказати щось, але відразу почав говорити Данило побачивши, що Макар готовий сказати відповідь Марті.

- У мене є чудовий готель...- всі звернули увагу, особливо Ксенія не розуміючи звідки її брат знає хоч один готель у Львові. Потім одразу подивився на Марту, в якої було лише одне запитання в голові,- і він буде нам за ціною,- він легенько посміхнувся дівчині, а та спокійно видихнула і сіла назад дивлячись у вікно.

- Куди їхати?- запитав Макар розуміючи, що всі вибрали готель.

Данило трохи відкинувся на сидіння, щоб ніхто не зміг подивитися в його телефон і відкрив повідомлення від «1» із посиланням і перекинув Макару, який одразу ввів координати в навігатор.

***

- Нам цей готель буде точно по кишені?- зразу запитала Марта, як тільки вони вийшли з машини.

Готель виглядав дорого, шикарно, гарно. Там було все для зручності. Даже у людей, які виходили з готелю, то їх вигляд так і кричав про те, наскільки вони ззовні привабливі. Звісно, були різні люди, але більшість точно намагались вирізнятись.

Данило, які і всі уважно розглядав готель і не знав, що сказати. Він ніколи не був у Львові, але й сказати правди ніяк не може.

- Готель виглядає гарно, йдемо вже,- перший пішов Макар до входу, а за ним і інші.

- Ти ж ніколи не був у Львові, звідки ти...- Данило одразу пригальмував і глянув на сестру, яка так само зупинилася і підозріло дивилася на нього.

- Звідки тобі знати? Це ти нікуди не вилазила зі своїми друзями!- і більше нічого не сказавши сестрі, він поспішив зайти в готель за Макаром із Мартою. Ксенія провела рукою по шиї і глянула на вхід, де деякі деталі були із золота.

Усі троє стояли на ресепшні. Ксенія поспішила підійти і як тільки підійшла, одна з дівчат на ресепшн на неї глянула, уважно оглянула всю, Ксенія це помітила і не розуміла з чого це і їй стало ніяково. Потім та дівчина щось прошепотіла дівчині, яка збиралася їх приймати і та одразу відійшла, а ця підійшла до них мило посміхаючись. Макар одразу почав з нею розмову, дівчина не зводила з нього очей і вже здавалося, що навіть почне з ним загравати.

- Вона дивна. Чого поводиться так з ним?- Марта вказала на дівчину. Ксенія не звертала на це уваги, а тільки те й робила, що оглядалася на всі боки, їй було не по собі. Данило стояв біля Макара і теж щось говорив час від часу з портьє.

- Я зараз,- повідомила Ксенія і почала йти вперед. Марта навіть це не побачила і не почула подругу, продовжувала шепотіти собі під ніс.

- Вибачте!- сказав хлопець, який мало не збив з ніг Ксенію. Та потерла ногу і підняла погляд на хлопця, який покосився на неї дивлячись, чи нормально вона почувається.

- Нічого страшного, це я розгублена. Не дивлюся, куди йду,- пробурчала шатенка, але хлопець її почув і подав руку. Дівчина одразу схопилася за руку і піднялася з коліна. Вона помітила, що на хлопці форма, швидше за все, він тут працює.

- Артем Бойко, чому не працюєш?- до них підійшла дівчина, хлопець відразу відпустив руку Ксенії, а дівчина подивилася на валізу в руках шатенки.- Чому ще не заносиш речі дівчини?- вона навіть жодного разу не подивилась на Ксенію, а весь час сердито дивилася на хлопця.

- Чорт, Поліно, ти не загралася в головну?- хлопець підійшов ближче до неї. Ксенія не розуміла, що відбувається, але якщо він так говорить з адміністратором, значить вони близькі.

- Артеме, вона ж відвідувач. Це ти вночі після роботи ходити можеш по клубах і бавитись з дівчатками, але не тут!- Поліна стукнула підбором і вже подивилась на Ксенію, якій так і хотілося дізнатися, що тут відбувається. Поліна посміхнулася, відкинулася волосся назад і показала рукою на хлопця,- мій молодший брат. Той ще засранець!- вона знову посміхнулася.- Давай до роботи,- вона показала поглядом на валізу в руках Ксенії, але той не поспішав нічого робити, а продовжувала стояти на місці, дивлячись на сестру спопеляючим поглядом.

- Ксенія! Не повіриш!- до неї бігла радісна Марта, а за нею йшли два хлопці з ключами в руках і з широкою посмішкою.- Нам вдалося схопити два президентські номери! Уявляєш? Так ще за смішну ціну,- Марта майже пищала від радості і потім уже побачила двох людей, які були в непорозумінні, і як тільки Поліна зрозуміла все, дала знову наказ братові. Той пішов одразу до валізи дівчат.

- О, ого!- Поліна підійшла ближче.- Тільки директор собі дозволяє бути в президентському номері і дуже близьким друзям, ну, і важливим гостям,- як тільки дівчина зрозуміла, що ляпнула зайве, не те, що повинна, одразу прикрила рота долонькою, відвернула голову, а потім повернулась і мило посміхнулася і після одразу обійшла їх. Коли вона підійшла до виходу, глянула на них востаннє і пішла до виходу.

Усі були в шоці. Не розуміли, з чого це їм так пощастило. Тільки, здається, Данило починав здогадуватися, до чого така щедрість.