part 1

Червень. 2022

Машина пригальмувала біля заправки. Я швидко відчинила двері і пішла в магазинчик. Їхати ще кілька годин, а їсти дуже хочеться і не довго думаючи, мій погляд впав на булочки. Не сказати, що я фанат випічки, але їсти треба. Почувши знайомий голос і сміх, я пішла до другого прилавка, який за стіною. Трохи глянувши, щоб переконатися, що я не помилилася, я посміхнулася, коли побачила свого брата. Він стояв спиною до мене, а передом до мене два хлопці. Багато, надто багато алкоголю було на прилавках. І один із хлопців почав брати спиртне. Я була шокована, бо ще рік тому мій брат твердив, що не п'є... рік тому, давно, коли так подумати. Мене здивувало те, що він зустрів тут своїх знайомих. До міста не менше години, але всі тут.

Зрозумівши, що мені марно там стояти, я пішла далі магазинчиком. Трохи походивши, я взяла сік і пішла розплачуватися. В цей момент якраз зайшов батько в магазинчик, а я вийшла надвір.

— Добре, - знову почула голос брата і сміх. Повернувшись, я побачила, як він стояв із тими типами, він тримав серед пальців цигарку. Я трохи здивувалася, бо він не палить, можливо, не палить.

— Гей, Данило! - покликала його. Він глянув на мене, його посмішка одразу спала, але один із хлопців щось сказав і він знову перевів на їх увагу. Вони бурхливо щось обговорювали. — Данило, - трохи тихіше покликала його, але він зовсім не звертав уваги. Навіть ті двоє хлопців. Мене наче не було.

Відчувши дотик до плеча, я обернулася вбік і побачила тата. Я йому ледь усміхнулася та пішла до машини.

Подивившись у вікно, побачила, як тато розмовляє з тими хлопцями. Їхній сміх дійшов навіть до мене. Забравши цигарку у брата, тато зробив затяжку і викинувши не землю, настав на недопалок. Ще трохи поговоривши, вони потиснули руки один одному і вже незабаром тато завів машину.

— Не знала, що ти почав палити, - подивилася на брата, а він закотив очі і провів рукою по обличчю. Промовчав, не стане говорити.

Засунув навушники у вуха, ввімкнула будь-яку пісню. Машина нарешті рушила, а я повернулася до вікна.

Ті хлопці ще стояли біля машини. Один був світлий, як мій брат і батько, а другий темний. Впевнена, що другого я бачила раніше, та й він тусується з моїм боратом. Точно мала бачити.

Ми не були у батька два роки. На це літо мама вирішила нас точно позбутися і залишитися на літо сама. Тато, як завжди, з радістю вирішив нас забрати.

— Ксенія, сьогодні в особняку Вознюків має бути вечірка, підеш? - почувши це, я зменшила звук і висунувши один навушник, подивилася на батька. Почула невдоволене бурчання брата.

— Вечірка? - ніби сама в себе запитала, а батько кивнув.

— Я ж казав, що вона не захоче, - з глузуванням почав брат. — Ксенія є Ксенія. Здивований, як у Черкасах вона собі завела друзів, - ці слова були як камінь на душу. З братом я зовсім не лажу. У нас немає спільних тем, та й нормально поспілкуватися, щоб ці теми були — ми не можемо. Весь час він як вовк, а я заляканий кролик у норі. У нього багато друзів, знайомих, і щороку цих знайомих все більше, але при цьому він не популярний, а звичайний хлопець із метою в житті. А я маю кілька знайомих і двоє друзів — Женя та Павло, ну і на цьому спасибі сказати потрібно. Ну і в мене є мета, мрія, як у Данила, і це досягти чогось великого в житті.

— А знаєш, я піду, - знявши навушники, майже прокричала це на весь салон. Побачила усмішку батька у дзеркалі. Вирішила не дивитись на реакцію Данила, вона точно не позитивна.

— Це несподівано, - з усмішкою на обличчі повідомив тато.

— А воно потрібно? У тебе навіть подружок там немає, - і знову ці незадоволені нотки в голосі брата.

— Вона там з кимось познайомиться, - тато прикусив губу, наче щось намагався згадати. — Чув, що Юля ще в нашому містечку, - я навіть трохи зраділа. Юля — моя давня знайома, і нехай єдина в цьому чортовому містечку. Ну, не таке вже й містечко, людей тут достатньо. Три школи навіть є.

Почула смішок брата і обернулася до нього. Його обличчя виражало насмішку.

— Юля? Та сама Юля Клименко, яка навіть взаємно не підписана в instagram на Ксенію? - знову смішок з боку брата. Батько зітхнув, а я сподівалася на найкраще. Данило правду сказав, це як удар у серце. — Тат, Юля ще та скотина, -  якщо чесно, мене це трішки розлютило. Чому це Юля скотина? Через те, що не підписана взаємно? Я не думаю так. Юля хороша.

Хлопець ще щось почав говорити батькові, але я пирхнувши надягла навушники і зробила музику гучніше. Так ми й доїхали до будинку, якого я не бачила так давно. Багато чого змінилося.

Я вийшла з машини і одразу попрямувала на заднє подвір'я. Тепер, там де два роки тому стояла моя улюблена гойдалка, тепер стоїть альтанка. Це трохи засмутило, тому що поки Данило гуляв з друзями, я проводила час на гойдалці і упорядковувала всі свої думки. Також у вічі впав газон, він зовсім інший — прекрасний, доглянутий. Наче жіноча рука прикладена, але, навіть якщо це тато, чому він раніше нічого не прикрашав?

На своїх плечах я відчула важку руку, оскільки точно це не міг бути Данило, тому що це бажання в нього відсутнє і навіть зовсім обходить стороною, то це тільки міг бути тато.

— Моя прекрасна і єдина дочка, як ти вже виросла, - тато точно усміхнувся, і я в цьому переконалася, коли повернула голову до нього і побачила щиру усмішку. З батьком я набагато ближче ніж з мамою, нехай вона і багато чого робить для своїх дітей, але все ж таки, тато рідніше.

— Ви хто? - позаду себе почула голос брата. Він був шокований, і я подивилася туди, куди спрямований його погляд. Там стояла жінка, вона нам усміхалась і махала рукою. Я відійшла трохи далі від тата і тепер стояла поряд із Данилом, але той не втратив шансу навіть у такій ситуації і відійшов далі від мене. Несправний.

— О, діти, вибачте, - батько підійшов ближче до тієї жінки і обійняв її за талію. Тепер мені довелося знову пройтися поглядом по газону і мій погляд зупинився на жінці, яку батько так сильно обіймає і навіть поцілував у щоку.— Це Ніна — моя дружина, - я була шокована, як і брат, який навіть відпустив ручку валізи. Чому він нічого не сказав про цю новину? Замовк. Сюрприз, то сюрприз.