Пролог

Вечірка була в самому розгарі і всі були щасливі та веселі. Поки містер і місіс Гріффіт надавали візити кожному з партнерів та акціонерів Y.U Protection, Анна розважалась із Соєром в дальному залі, який от от мали перебудувати в дитячу як того хотіла і постійно просила дівчина. Невдовзі Інджет їх сусідка, яка добре спілкувалась із Гріффітами, привела до них маленького юнака років 7, Анна прозвала його Грейсом, адже не знала його справжнього імені, а сам хлопець цього робити явно не бажав. Почувши звуки салютів, діти миттю побігли на задній двір, де образовувалась альтанка і вони вирішили зупиниттсь там. Анна із Соєром, адже знали один одного ще з народження постійно грались і воркували один із одним, розказуючи про те, як провели вихідні, а от Грейс був не багатослівним і частіше всього мовчав. 

– Я нещодавно бачила як у садочку Еммі і Ліліт обмінювались своїми іграшками на згадку про дружбу, пропоную зробити так само. – запропонувала дівчина, оглядуючи своїх товаришів.

– Оо, думаю це хороша ідея, – вигукнув Соєр, заплескавши у долоні, а от Грейсу схоже це до смаку не прийшло і він лиш пхикнув, обвівши Анну і хлопця скептичним поглядом. 

Дівчина дістала із кишені талісман-оберін з натурального каменю синього кольору. 

– Я віддам тобі своїм талісман, якого татко привіз мені із Канади, – усміхнулась дівчина і взамін отримала браслетик із рожевого кварцу.

– Ось, – Соєр дістав із шухляди маленьку коробочку із фінурками різних мультиків і поклав перед Грейсом, який однак зовсмі не був зацікавлений у цих дурницях. – я напевно віддам тобі цю колекцію фігурок.

Юнак с презирством переглянувся із ними,але прийняв подарунок. 

– Якщо ж на те пішло, я подарую тобі свою сумку, – і вручив хлопцеві невелику сумку з вельветової тканини і довгим поясом.

– О, чудово-чудово! – засміялась Анна і заплескала в долоні. – Отож, думаю слід віддати тобі ось цю прекрасну ляльку, – вказала дівчина дістаючи із комоду невелику порцелянову статуетку-ляльку, і в останнє притиснувши її до себе, сунула Грейсу.

Юнак прийняв дивний подарунок і, недовго подивившись на нього, зняв із шиї свою підвіску півмісяцем і поклав перед Анною.

– Я віддам тобі дорогу мені підвіску, надіюсь ти збережеш її. – буркнув Грейс, спостерігаючи за реакцією товаришів.

Недовго посидівши на задньому дворі і погулявши біля басейну, до них завітала місіс Гріффіт і повела їх до залу.

Грейс, не попрощавшись, відразу побіг до батька і був поряд із ним до кінця вечору. 

 Саме в той момент тато з одним із партнерів оголошували промову. Я була совсім мала і хоч жодного зі сказаних ним слів не зрозуміла, я пишалась ним. В кінці вони мали перерізати червону стрічку як початок нового етапу і я захотіли піти на сцену до нього і зробити це разом. Людей було дуже багато тому важко було помітити когось незнайомого, або підозрілого. Я вибігла на сцену дзвінким сміхом, тато взяв мене на руки і дав мені у руки ножиці. З запалом в очах і невгамовною радістю, я піднесла їх до стрічки і перерізала її. Почувся шум оплесків і голосів оточуючих, всі дивилася на нас і посміхалися і тут... стався вибух.

 Поки всі заметушились було вже пізно, а тато і декілька його партнерів, які знаходились на сцені, померли на місті.