Розділ 6. Посланець острову Гаардін

Учнів для школи необхідно обирати серед усіх жителів Сент-Оріна, не роблячи винятку для впливових і не дуже родів та спадкоємців. Головним критерієм вступу до Школи Навчання Військово-Магічним Мистецтвам на острові Гаардин є наявність виключно сильного дару.

(З правил Школи)

Ясний, сонячний, хоч і досить прохолодний ранок немовби приготувався до свята, як і столиця, радість у якій відчувалася навіть шкірою. Шум і веселість на площах, виступи акробатів, жонглерів, бардів та фокусників – все разом обіцяло надвечір перерости в щось грандіозне, з масовими гуляннями, танцями та магічним феєрверком. Ось уже десятий рік вся країна подібним чином святкувала день народження принців Дункана та Лайона. Десятий рік із королівських погребів цього дня діставалися найкращі сорти пива та вина, а любителі дармової випивки, та й просто поціновувачі вина, збиралися в столиці на Головній Площі, щоб хоча б раз на рік скуштувати напої, що подають за королівським столом. Тут же проходив і фестиваль пісень, який часто затягувався на цілий тиждень. Десятий рік у цей день столиця вітає всіх, хто хоче добре заробити або показати себе, якісно відпочити, подивитися на щось цікаве. Навіть злодії та дрібні шахраї, і ті з нетерпінням чекали цього дня, щоб добре поживитися: коли ще зустрінеш таку кількість п'яного, задобреного атмосферою свята приїжджого народу з набитими золотом гаманцями.

У палаці теж готувалися до свята: скрізь мели, мили, прибирали. У Великій банкетній залі розставляли столи та стільці. З кухонь долинав дурманливий запах усіляких страв. Винуватці урочистості з самого ранку, як присмалені, гасали по палацу, намагаючись засунути свої маленькі носики мало не у всі справи, що відбуваються навколо підготовчого процесу до їхнього свята. А бігати ставало все важче і важче, бо за ранок вони разів сто вже встигли побувати на кухнях, покусати не один десяток тістечок, засунути свої пальчики, а іноді, коли не бачили кухаря, навіть руки, в різні гігантські та хитромудрі торти, чого було цілком достатньо для того, щоб повністю набити собі животи. Діти просто світилися від задоволення та радості. Ще б пак! Навіть принци люблять, коли їм дарують подарунки і влаштовують на їхню честь торжество. Але ще щось буде. Ось коли почнуть з'їжджатися гості…

Король Роланд, королева Емілі та Архімаг Вердан поволі розмовляли в тиші Тронного залу. Це було єдине місце у всьому палаці, де на цей час можна було відпочити від метушні приготування до свята. Магічна звукоізоляція стін не пропускала сторонні шуми, а слуги і лакеї не мали права входити сюди без спеціального розпорядження або без вагомої причини, чого м'яко кажучи, і не прагнули. У тронному залі вирішувалися державні справи королівства, і вершився Верховний королівський суд.

Незважаючи на такий урочистий день, розмову їхньої величності і мага не можна було назвати веселою. Йшлося про Лайона.

-За останні кілька років хлопчик сильно виріс та подорослішав. - Архімаг прибрав з лиця неслухняне сиве пасмо, що вибилося з-під крученого срібного обруча у формі розпластаних у стрибку назустріч один-другу крилатих єдинорогів, що встромили свої роги у великий, невизначеного кольору кристал, розміщений на лобі старого - Але разом з Силою. Навіть я, маг Вищої Ступені, у його віці не міг похвалитися чимось подібним. Моя Сила від майстерності та знань. Джерело ж його Сили мені поки що не зрозуміле, – злукавив Вердан. - Але це джерело воістину величезне. Лайону просто необхідне спеціалізоване різнобічне магічне навчання, щоб приборкати свій дар. А якщо ні, то він може стати для нього прокляттям. – руки, складені на палиці, дрібно тремтіли. Справді, архімагу, котрий виростив не одне покоління королів Оландірона, було страшно. Тільки страх цей був не за себе, а за дитину та країну, в якій він жив. Адже його сили могли привернути увагу Темряви.

-Але Звідки в нього це? - Замислено промовив Роланд. Він міряв зал нервовими кроками, рухаючись по колу і намагаючись зрозуміти, що його турбує. - У моєму роду ніколи не було сильних чарівників. Оландірони завжди славилися воїнами та полководцями. У роду Емілі теж, як я знаю, нічого подібного не спостерігалося. Чи я не правий?

 -Я, на відміну від тебе, Роланде, не настільки добре знаю всіх до одного моїх предків. Точнісінько сказати, чи були вміння у кожного з моїх предків, не зможе ніхто. Ти ж знаєш, які закони Шанміра. – гордо відповіла королева. Вона точно знала, що діти ці – сини її чоловіка. Тому навіть натяк на недовіру міг викликати у неї спалах гніву. Блиснули викликом ясні очі і її величність продовжила: - Та й який сенс гадати, звідки та чому. Потрібно думати, як допомогти нашому синові. Лорд Вердан, чому б вам самому не зайнятися з хлопчиком цим, як ви кажете, «спеціалізованим та різнобічним навчанням»? - королева прохально зазирнула в очі старому. - Тільки поставтеся до цього якомога серйозніше, бо ті роки, які він у вас навчався , навчили його тільки ще більш витончено пустувати.

-Ем, Ти забуваєшся. Твій сарказм тут не доречний. – смикнув дружину король.

-Вибачте, я не хотіла вас образити. Просто… - королева зніяковіло опустила погляд.

-Нічого, Емілі. Я тебе розумію. - М'яко перебив жінку старий. – Я й сам думав про це. Але «спеціалізоване та різнобічне» означає, що Лайону потрібна спеціальна навчальна програма, яка дозволила б йому гармонійно вивчати як магію загалом, так і різні її види окремо, а також супутні цьому науки, яких не так вже й мало, як вам здається . Але найголовніше, йому потрібен цілодобовий нагляд та кваліфікована виховна робота. А я всього лиш хороший маг. Я не вчитель і не вихователь, та й вільного часу в мене для цього недостатньо.

Невідомо, чим би закінчилася ця розмова, якби їй було дозволено продовжитись. Та й це не важливо. Перервавши полум'яну промову архімага, тривожно, з надривом заскрипіли величезні вхідні двері, і в зал невпевнено увійшов стражник.

«Потрібно наказати змастити ці безглузді двері. Все забуваю. Від їхнього скрипу робиться якось не по собі». - мимохідь подумав король, переключаючи всю свою увагу на того, хто увійшов.