Глава 16: Передчуття бурі

Минуло кілька днів після повернення з печери. Хоча королівство здавалося мирним, Аріана відчувала напруження в повітрі. Кожна мить, проведена в тиші замку, була як підготовка до чогось значно більшого. Світ навколо них ніби притих, але під поверхнею бриніло відчуття майбутньої катастрофи.

В залі для нарад, де зібралися найкращі радники й маги королівства, стояв ледь відчутний гул — хвилювання перед лицем невідомого. На великій карті королівства маги позначали останні сліди темної енергії, що залишилася після бою з Темним володарем. Але ніщо не могло дати їм спокою, бо ці сліди зникали, немов поглинуті якоюсь невідомою силою.

Аріана сиділа на чолі столу, спостерігаючи за тим, як Атарос і Кейрон обговорювали можливі варіанти дій.

— Ми не можемо зволікати, — казав Кейрон, розглядаючи позначки на карті. — Сліди темної магії розсіюються, і це може означати, що сила збирається в одному місці.

— Але де саме? — запитав один із магів, дивлячись на Атароса. — І як ми можемо зрозуміти, коли вона вдарить знову?

Атарос потер підборіддя, вдивляючись у карту.

— Це невідомо, — відповів він. — Але я відчуваю, що артефакт, який ми знайшли в печері, є ключем. Він був створений не тільки для того, щоб утримати темряву, але і для її контролю.

— Але що ми можемо з цим зробити? — запитала Аріана, намагаючись знайти вихід із ситуації. — Ми не можемо просто чекати, поки темрява повернеться.

— Ми повинні підготуватися до всього, — впевнено сказав Кейрон. — Зібрати всі сили, які у нас є, і бути готовими до того, що темрява може вдарити будь-якої миті.

— А поки ми готуємося, потрібно зрозуміти справжню природу артефакту, — додав Атарос. — Я вивчу його ще глибше. Якщо ми зрозуміємо, як він працює, можливо, зможемо знайти спосіб зупинити темряву остаточно.

Аріана кивнула, погоджуючись із цим планом. Але всередині неї росла тривога. Їй здавалося, що кожен їхній крок наближає її до остаточного зіткнення зі злом, яке було набагато могутнішим, ніж те, що вони вже перемогли.

Того ж вечора Аріана вийшла з замку, щоб знайти спокій серед нічного неба. Три місяці знову зійшли на небосхилі, як символ рівноваги, що трималася на тонкій межі. Її очі ковзали по нічних тінях, і вона відчувала, як серце билося швидше, ніби очікуючи чогось невідомого.

Її думки постійно поверталися до подій у печері. Око Вогню. Артефакт, що був створений для утримання темряви, тепер був частиною неї. Як вона могла знайти спосіб контролювати його силу, не піддавшись небезпеці?

— Це важко, чи не так?

Аріана здригнулася від несподіванки, коли до неї підійшов Кейрон. Його голос був тихий, але водночас у ньому відчувалася впевненість.

— Ти завжди відчуваєш, коли я турбуюся, — сказала вона, трохи усміхаючись.

— Неможливо не помітити, коли ти так зосереджена, — відповів він, сідаючи поруч на кам’яну лаву. — Ми всі знаємо, що цей спокій тимчасовий, але ми також віримо, що ти зможеш впоратися.

Аріана подивилася на нього, і в її очах відбивалося світло місяців.

— Я не впевнена, Кейроне. Вогонь, який є в мені, не завжди піддається контролю. Іноді я боюся, що ця сила зробить мене небезпечною.

— Ти не одна в цьому, — запевнив її Кейрон. — Ми завжди будемо поруч, щоб підтримати тебе, коли ти цього потребуватимеш.

Вона мовчала кілька секунд, обмірковуючи його слова. Її серце трохи заспокоїлося від цієї підтримки, але тривога все ще залишалася десь глибоко всередині.

— Дякую, — тихо сказала вона, поклавши руку на його. — Я справді вдячна, що ти зі мною.

Він усміхнувся і стиснув її руку у відповідь.

— Ми впораємося, Аріано. Разом ми переможемо будь-яку темряву.

На світанку Атарос зібрався в бібліотеці замку, вивчаючи древні книги й сувої, які могли б допомогти йому розгадати таємниці артефакту. У його руках було Око Вогню, що мерехтіло червоним світлом, наче реагуючи на його дотик.

— Це щось більше, ніж просто магія, — пробурмотів він, розгортаючи старий сувій із символами, схожими на ті, що бачив у печері. — Це сила, яка йде з самого початку нашого світу.

Стародавні тексти описували магічні ритуали, створені для контролю над енергією, що могла розбудити або зруйнувати світ. Але що більше він читав, то ясніше розумів: темрява, яку вони вважали знищеною, лише тимчасово відступила.

Аріана і Кейрон зайшли до бібліотеки в момент, коли Атарос, здавалось, знайшов щось важливе.

— Що ти знайшов? — запитала Аріана, наближаючись до столу.

Атарос підняв голову, поглянувши на неї з серйозним виразом.

— Ми не просто боролися з Темним володарем. Він був лише частиною більшої загрози, — сказав він, вказуючи на рукопис перед собою. — Те, що ми вважали кінцем, насправді є лише початком.

— Початком чого? — запитав Кейрон.

— Війни між світлом і темрявою, яка тривала вічність. І тепер, коли ми порушили баланс, світ знову опинився на межі руйнування.

Аріана відчула, як її серце похололо. Те, чого вона так боялася, ставало реальністю.

— Що ми можемо зробити? — запитала вона, відчуваючи тягар відповідальності на своїх плечах.