Глава 10: Око Вогню

Після того, як Аріана подолала трон Тіньової Королеви, вони з Кейроном і Атаросом вирушили далі вглиб гір. Їхньою наступною метою було Око Вогню — древній артефакт, який зберігав силу, що могла змінити долю всього королівства. Шлях до нього був небезпечним і таємничим, і Аріана знала, що це випробування вимагатиме від неї всіх її здібностей.

Гори ставали все більш загрозливими. Хмари низько нависли над вершиною, і повітря ставало холоднішим із кожним кроком. Дорога звивалася між стрімкими скелями, а навколо панувала гнітюча тиша.

— Око Вогню — це джерело величезної сили, — пояснив Кейрон, ідучи поруч із Аріаною. — Воно колись належало могутньому драконові, і лише обраний може до нього дістатися.

— І ти вважаєш, що це я? — запитала Аріана, трохи сумніваючись у собі.

— Ти вже неодноразово довела, що є особливою, — відповів він, злегка усміхнувшись. — Твій вогонь і твоє серце приведуть тебе до мети.

Атарос, який йшов попереду, раптом зупинився і оглянувся навколо.

— Щось не так, — промовив він, нахмуривши брови. — Я відчуваю, як темрява слідує за нами.

Аріана теж відчула це. Навколишнє середовище стало похмурішим, і навіть каміння під ногами наче випромінювало якусь холодну загрозу.

— Можливо, це наслідки трону Тіньової Королеви? — припустила вона.

— Не думаю, — відповів Атарос. — Це щось інше, щось нове.

Кейрон витягнув меч, а його погляд став ще більш напруженим.

— Приготуйтеся, — сказав він, уважно дивлячись на темний прохід, що вів далі.

За мить із тіні вийшли фігури — темні створіння, схожі на тих, яких Аріана вже зустрічала біля трону. Але цього разу вони були агресивнішими. Їхні очі сяяли червоним полум’ям, і вони підступали до трійки, неначе чекали на сигнал до нападу.

— Ми повинні захищатися! — вигукнув Атарос, схопивши свій лук.

Аріана відчула, як вогонь всередині неї запалав сильніше, готовий до бою. Вона підняла руки, і з її долонь вирвалося полум’я, що освітило темряву навколо. Створіння почали оточувати їх, і кожен з них кидався вперед з неймовірною швидкістю.

— Не піддавайся страху, — промовив Кейрон, кидаючись на перше створіння і розмахуючи мечем. Його удар був швидким і точним, проте тіні були витривалими і не відступали.

Аріана зосередилася на полум’ї всередині себе, відчуваючи його силу, яка переливалася через її тіло. Вона вивільнила хвилю вогню, яка розбилася об найближче створіння, змусивши його розсіятися на попіл. Але інші темні фігури не збиралися здаватися — вони наступали ще більш агресивно.

— Вони стають сильнішими! — вигукнула Аріана, відбиваючи чергову атаку.

— Це означає, що ми наближаємося до чогось важливого, — промовив Атарос, вистрілюючи черговою стрілою, що пробила одну з тіней. — Темрява не хоче, щоб ми досягли Ока.

Бій тривав довго. Кожен удар здавався все важчим, але Аріана відчувала, що її сила зростає з кожною перемогою. Вона почала розуміти, що її вогонь не просто інструмент для захисту — він був частиною її суті, її серця.

Коли остання тінь зникла, розсипаючись у темряві, вони всі зупинилися, важко дихаючи. Аріана відчула полегшення, але також розуміла, що це був лише початок.

— Вони хотіли нас зупинити, але ми продовжимо, — сказала вона, піднімаючи голову. — Я відчуваю, що ми близько.

— Так і є, — промовив Кейрон, дивлячись на гори, які здіймалися перед ними. — Око Вогню вже зовсім поруч.

Трійця вирушила далі, і через кілька годин важкого шляху вони вийшли на вузький прохід, який вів до високої печери. Всередині печери світило дивне світло — полум’я неземного походження, яке пульсувало і змінювалося в різні кольори.

— Це воно, — прошепотів Атарос, із захопленням дивлячись на палаюче коло в центрі печери. — Око Вогню.

Аріана відчула, як її серце почало битися швидше. Полум’я всередині Ока здавалося дивним і водночас знайомим — ніби воно було частиною її власної сили.

— Що тепер? — запитала вона.

— Ти повинна наблизитися і доторкнутися до Ока, — відповів Кейрон. — Лише обраний може використовувати його силу. Але будь обережна, ця міць може бути небезпечною, якщо втратити контроль.

Аріана зробила крок вперед, відчуваючи, як тепло від Ока починає взаємодіяти з її власним полум’ям. Вона була ближче, ніж будь-коли, до того, щоб завершити свою подорож, але відчувала, що перед нею стоїть найбільше випробування.

Вона простягнула руку до Ока, відчуваючи, як його енергія пульсує разом із її власною. У ту ж мить, коли її пальці торкнулися його поверхні, світ навколо змінився. Полум’я поглинуло її, а навколо почало кружляти видіння з минулого і майбутнього.

Перед її очима з’явилися сцени: вона побачила битву, що відбувалася далеко від цього місця, війська, що боролися під зірками. Вогняні дракони летіли в небі, а королівство було охоплене полум’ям. І серед цього хаосу вона побачила себе — із вогняними крилами за спиною, що стояла на передовій.

— Це твоє майбутнє, — промовив тихий голос, який Аріана не могла розпізнати.

— Що це означає? — запитала вона, намагаючись розібратися у видіннях.