ЕПІЛОГ. НОВЕ ПОКОЛІННЯ ГАРМОНІЇ

Пройшли роки. Місто стояло велично й спокійно, немов живий організм, де кожна вулиця, арка і балкон дихали життям. Золоті акценти на готичних фасадах блищали в променях сонця, смарагдові й рубінові вітражі переливалися на мармурових площах, а лабіринтові тераси й сади були повні дітей — нащадків усіх хранителів міста.
Ауреела і Арей стали справжніми наставниками для нового покоління. Вони виростили дітей, які успадкували магію світла і тіні, крила обох батьків, допитливість і силу. Кожен рух, дотик і погляд Ауреели та Арея відображав любов і гармонію, що закладена поколіннями.
Малеча бігала по садах і лабіринтах, сміялася, тренувала магію і спостерігала, як старші паради, об’єднані любов’ю, створюють захисні бар’єри, нові фонтани і кристали. Діти вже вчилися спільній роботі, довірі та взаємоповазі — все, що колись заклали Праведна і Падший демон.
Інші хранителі міста дивилися на своїх дітей з гордістю. Лабіринтові балкони, золоті арки і садові тераси стали ігровими майданчиками, навчальними майстернями та місцями для перших магічних спалахів і вправ. Кожна пара наставників підтримувала дітей, обмінювалася знанням і любов’ю, створюючи атмосферу повної гармонії.
Ауреела й Арей стояли на високій арці, тримаючи руки дітей, і дивилися на місто: воно повністю ожило у своєму новому, досконалому ритмі. Діти спілкувалися між собою, сміялися, гралися магією світла і темряви, а їхні батьки підтримували, показуючи, що сила і любов завжди йдуть поруч.
Праведна шепотіла Падшому демону:
— Дивись, наш світ продовжується. Кожне покоління додає своє світло, і жодна тінь більше не загрожує цій гармонії.
— І вони вже навчилися любити, — відповів він, обіймаючи її крилом. — Це наше найбільше досягнення.
Місто сяяло, музика, сміх і магія перепліталися в єдиному ритмі. Кожен камінь, кожне дерево, кожна арка відчували гармонію між поколіннями. Діти Ауреели і Арея, а також інших пар, стали символом нового життя, вічної любові і гармонії, де світло і темрява співіснують без конфлікту, а повага, гідність і взаємопідтримка стали основою світу.
І у цьому епілозі новий світ завершився не битвою і драмою, а теплом дитячого сміху, обіймами, легкими поцілунками, щасливими поглядами і спільною магією — символом того, що любов і гармонія можуть жити вічно, передаватися від покоління до покоління і робити світ кращим.