ГЛАВА. БИТВА В МІСТІ АНГЕЛІВ

Темрява падшого сповзала вузькими вулицями, поглинаючи світло ангельських кристалів. Крила його воїнів розкривалися, створюючи тіні, що ковзали по мармурових стінах, а їхня магія піднімала пил і дрібні уламки.
Праведна стояла на балконі храму, її крила розправлені, холодне світло відбивалося від шпилів і площ. Вона відчувала кожен крок, кожен подих темної сили через телепатичний зв’язок із падшим.
— Бар’єри на максимум! — крикнула вона, і її думки миттєво досягли кожного ангела в місті. — Кожен рух має значення! Стримуйте їх будь-якою ціною!
Перший удар прийшов від центру вулиці: темні солдати намагалися прорватися через бар’єри. Вибухи магії розсікали повітря, а пилові хвилі відкинули кількох молодших ангелів назад.
— Не відступайте! — кричав командир, і ангели, об’єднані енергією Праведної, зміцнили лінію щитів.
Падший демон рухався серед своїх, його темна аура стискала простір, створюючи хвилі сили, що пролягали вулицями. Він відчував кожного солдата і кожен удар ангелів.
— Вперед! — прошепотів він телепатично, і його армія ринула далі, розділяючись на кілька груп, щоб оточити місто.
Праведна миттєво реагувала: кристали на шпилях спалахнули яскравим світлом, створюючи бар’єри, що відбивали магію нападників. Її погляд і думки керували рухами воїнів, координуючи удари, блоки і відступи, коли це було необхідно.
Бій набрав максимальної інтенсивності:
Темрява розривалася на вулицях, солдати падшого билися з ангелами, крила оберталися, а мечі і магія створювали спалахи світла і тіні.
Молодші ангели проявляли героїзм, прикриваючи відступ старших, захищаючи кристали і бар’єри.
Маги концентрували енергію на вузьких площах, спрямовуючи хвилі світла прямо у натиск темряви.
Падший демон наближався до центральної площі. Його сила огортала все навколо, але кожен крок ставав передбачуваним для Праведної.
— Кристали на шпилях — фокус на центрі! — крикнула вона, і хвиля енергії вирвалася вперед, зупиняючи перший прорив.
— Лінія щитів — вправо! — її думки направляли воїнів, роблячи оборону мобільною, ніби живою.
Темрява зламала кілька бар’єрів, магічні вибухи розривали повітря, але ангели трималися. Кожен удар падшого відбивався від стін, його магія стискалася проти зосередженої сили світла.
Падший демон зупинився посеред площі, спостерігаючи за результатом першого прориву:
— Вони сильніші, ніж я очікував… — подумав він. Але його увагу не відволікала лише сила міста. Телепатичний зв’язок із Праведною робив її присутність живою, а його стратегія — точнішою.
Праведна відчула кожен порух, кожну думку ворога, кожен страх і рішучість ангелів. Вона підняла руки, і світло розлилося вулицями, огортаючи кожного захисника:
— Ми тримаємо місто! — промовила вона. — Кожен удар робить нас сильнішими!
Бій тривав години, а можливо й хвилини — час втрачав сенс серед вибухів магії, блисків мечів і стукоту крил.
Темрява намагалася прорватися через кожну вулицю, але ангели, керовані її світлом і стратегією, не відступали. Кожна хвиля атаки відбивалася, кожен прорив зустрічав спротив, і місто витримувало.
Коли перша фаза битви закінчилася, вулиці були покриті пилом і уламками, але бар’єри трималися, а ангели стояли, змучені, але непохитні.
— Вони думали, що страх зламає нас, — шепотіла Праведна, — але ми тримаємося. І битва лише почалася.
Падший демон, стоячи на пагорбі, розумів: він не очікував такої єдності.
— Це не кінець, — промовив він, — але гра починається. І тепер я знаю… її сила — більша, ніж я думав.