ГЛАВА. ПЕРЕД БИТВОЮ

Армія падшого зупинилася на рівнині перед містом ангелів.
Ряди солдатів стояли рівно, крила складені, зброя готова, а очі пульсували золотом і ніччю одночасно.
Кожен крок на шляху до міста залишив по собі темні сліди на камінні і траві, як слід наближення темної сили.
Він піднявся на пагорб попереду армії, крила розкриті, а його аура тремтіла над полем.
— Залишайтеся напоготові, — промовив він тихо, але голос відчувався у всіх рядах. — Світло побачить нас і зрозуміє: ми готові.
Солдати виглядали одночасно величними і страшними.
Їхня дисципліна була бездоганна: кожен рух підпорядковувався ритму його аури.
— Ми готові, господарю, — хором відповіли вони, тримаючи зброю, що мерехтіла у сутінках.
Праведна стояла на балконі Великого Храму, дивлячись на темну армію на відстані.
Її крила сяяли холодним світлом, відбиваючи темряву, яка наближалася.
— Вони не атакують зараз, — шепотіла вона. — Вони вичікують. І ми маємо точно так само.
Вона оцінювала розташування їхніх рядів, рухи лідерів, відчувала, як аура падшого пульсує над полем, пробуджуючи страх і рішучість одночасно.
— Їхня сила велика, — сказала вона сама собі. — Але ми маємо місто, бар’єри і дисципліну. І я маю план.
Місто ангелів вже займало позиції: бар’єри на арках були готові, кристалічні шпилі світлилися, патрулі розставлені.
— Вони думають, що можуть налякати нас, — промовила Праведна, — але страх тільки загострює наші відчуття.
Армія падшого залишалася нерухомою, як єдине живе тіло, готове до команди.
Він дивився на місто, а очі його пульсували золотом і ніччю одночасно.
— Коли вони побачать нас, — промовив він тихо для себе, — вони зрозуміють, що тінь — це сила, а не помилка.
Праведна відчула, як холодне світло її крил зміцнює бар’єри міста і дух ангелів.
— Це момент перед битвою, — подумала вона, — коли все ще можна передбачити хід подій. І ми будемо готові.
Військо падшого стояло перед містом, мов тінь, що готова розірвати світло.
І Праведна знала: тепер залишилося лише чекати першого кроку, і тоді битва розпочнеться.