Розділ 8

Якби трек «Green Onions» гурту Booker T. & the M.G.’s існував у сорок шостому році, його звучання стало б ідеальним саундтреком для цього вечора. Вечора, яким Ніно Манфреді та Багсі несамовито насолоджувалися як два справжні джентльмени.

Підпільне казино Тоні Галло в серці району Кіностудій гуло всіма тими звуками нічного життя, що збурювали кров будь-якого авантюриста: сміх прекрасних леді, дзенькіт келихів та шелест купюр. Найчастіше тут збирався весь «другий ешелон» кіноіндустрії Нуар-Сіті: актори другого та третього плану, каскадери, дрібні продюсери, гримери та юні старлетки. Усі вони були напідпитку, збуджені до краю і твердо налаштовані «жити це життя на повну», поки пані Удача давала їм таку можливість. І самісінько в центрі цього свята життя зараз із превеликим задоволенням перебували Ніно та Багсі.

Уважний читач, напевно, запитає: «Але ж фільм ще не знято? Чому всі працюють, а ці двоє гуляють у підпільному казино?» Причина всього цього була проста й прекрасна: сто п'ятдесят хрустких баксів у кишені в кожного. А дісталися вони хлопцям завдяки чистій випадковості. Напередодні у Свободи зависла чимала партія контрабандної випивки — постійного покупця міцно притисли копи з відділу моралі, і товар мертвим вантажем осів на складі Якова. Багсі, випадково підслухавши розмову Ніно та чеха, раптом згадав одного детектива з центрального відділу моралі, коханка якого знімалася у фільмах Майлза, і цей охоронець моралі якось обмовився: якщо знадобиться допомога — нехай звертаються. Багсі нагадав про це Майлзу, який зв'язався з поліцейським, і той, почувши про якість та масштаби випивки Свободи, без зайвих роздумів погодився забрати всю партію одразу. Багсі та Ніно разом із людиною Якова відвезли товар у місто. І ось тепер легкі гроші пекли їм кишені.

А що підходить для миттєвого спуску купюр краще, ніж підпільне казино Тоні Галло?

Заради такого особливого візиту Багсі навіть зрадив своєму постійному, запорошеному комбінезону, який вічно був просякнутий парфумами із запахом мастила. Він десь відкопав отруйно-червоний костюм-трійку, який, на диво, сидів на його щуплявій фігурі майже бездоганно. Манфреді у своєму не такому строкатому, дешевому сірому костюмі мав трохи бляклий вигляд на тлі барвистого Багсі, але його природна італо-американська харизма вкупі з чарівною усмішкою та нахабним поглядом із лишком компенсували бідність його гардероба.

Вони переміщалися від рулетки до столика для гри в крепс, зібравши навколо себе щільну компанію дівчат, які раз у раз реготали. Багсі невтомно замовляв дамам випивку і намагався фліртувати у притаманній йому специфічній манері.

— Дами, а ви взагалі знали, що Багсі — це скорочено від Бенджамін Франклін? — із серйозною міною промовив Багсі, поважно обіймаючи за талію пишну шатенку.

— Так-так, ми з ним і справді далекі родичі! А хочете, я вам покажу свою особисту колекцію акулячих зубів? Я свого часу полював на акул у Карибському морі разом із Хемінгуеєм!(відомий американський письменник) А ще я, між іншим, із Кері Грантом(відомий американський актор першої половини двадцятого століття) знайомий — ми з ним на «ти». Особисто даю йому уроки акторської майстерності! Він мені буквально днями каже: «Багсі, дорогий, ти хоч і простий реквізитор, але розумієш суть акторства куди глибше, ніж половина наших зірок. Давай до мене в команду, будеш моїм викладачем з акторської майстерності!». А я йому відповідаю: «Кері, друже мій, я б із радістю, але розумієш… справжнє мистецтво для мене важливіше за вашу чисту комерцію!».

Оскільки великий настінний годинник у головному залі казино показував уже першу годину ночі, а Багсі встиг пригостити своїх супутниць коктейлями по кілька разів, усі його анекдотичні байки били точно в ціль, викликаючи у дівчат щирий вереск і захоплення.

— Мадам, поділіться краплинкою удачі з бідним італійцем, — Ніно грайливо підморгнув блакитноокій білявці в обтислій золотій сукні.

— Такому вже й бідному? — кокетливо простягнула білявка, оглядаючи купку фішок перед Ніно.

— У вас із другом на двох у кишенях уже чиїхось пару місячних зарплат!

— Ну, для такої прекрасної дами, як ви, усіх грошей цього світу буде замало, — не кліпнувши оком, парирував Манфреді.— Тому я так і стараюся, щоб ви хоча б на мить звернули на мене свою дорогоцінну увагу.

— Банальний прийом… але такому красунчику можна пробачити подібну банальність, — розсміялася вона і подмухала на затиснуті в кулаці Ніно кості.

Ніно потряс кулаком над зеленим сукном і викинув кубики на стіл.

— Сім! — гаркнув круп’є.

— Перемогли містер Бенджамін Франклін та Авраам Лінкольн!

Ніно під веселе гукання натовпу потягнув до себе парочку пірамідок із фішок. Потім була ще парочка вдалих кидків від Багсі, згодом ще один від Ніно. Фішки біля їхнього краю столу росли гіркою, а серед інших гравців почав повзти невдоволений шепіт: цим двом хлопцям явно занадто щастить.

— Гей, Багсе, давай зав'язувати, — прошепотів до реквізитора Ніно, обережно підгортаючи виграш.

— А то ще трохи, і місцева охорона змалює, що в нас є щасливі кубики. А це заклад Галло, і зв'язуватися з їхніми головорізами я б категорично не хотів.

— Розслабся, старий, усе під повним контролем! — похитуючись і сяючи очима, відповів уже добряче п'яний Багсі.

— Я зара ще разок… Гей, містере столовий менеджер, мені ще кидок!

— Пішли! Ми вже все! — із сліпучою усмішкою кинув Манфреді круп'є, вмить цапнувши фішки й силоміць потягнувши Багсі за лікоть геть від столу.

— Дами! А тепер, може, перемістимося в місце більш усамітнене? Припустимо… у президентський люкс? — прокричав Багсі через плече.

У пориві ейфорії він незграбно ляснув Ніно по руці, від чого італієць випустив частину фішок на килим.

— Упс… Поки збираємо, треба ще трохи випити! — зорієнтувався Багсі. Він на ходу перехопив дві важкі склянки з коньяком у офіціанта, що проходив повз, і осушив їх одну за одною залпом.