Розділ 7

— …і просто-таки ідеальна картина для якогось куклукскланівського коміксу вимальовується, — Морган зробив виразну паузу, обводячи слухачів палаючим поглядом.

— Лежимо ми з Джонні Спрінгом писками донизу прямо в запльовану підлогу. Руки стягнуті так, що кисті оніміли. Хлопці ці з власником бару заздалегідь домовилися, щоб той дивився крізь пальці на їхні брудні витівки з відомим піаністом та його командою. І ось стоять вони над нами — такі собі добірні потвори. Пики квадратні, щелепи як у бульдогів, а на обличчях великим шрифтом написано, що їхні батьки спали з їхніми ж сестрами не одне покоління. Я лежу, ковтаю пилюку й думаю: ну все, гаплик. Тут, у цьому смердючому, забутому богом шинку, і згасне зірка великого Джонні Спрінга та його скромного помічника. Тоді, у двадцяті, частенько бувало, що багатьох чорношкірих хлопців при грошах викрадали: забирали жирний викуп, а потім пускали кулю в потилицю десь на пустирі.

Вивчаючи фактуру брудних дощок підлоги й відсторонено думаючи про те, що одну дошку явно мили старанніше за сусідню, ми зі Спрінгом раптом чуємо гуркіт. Постріл нагорі! Потім другий. І слідом — несамовитий, звіриний рик нашого Майлза.

Морган приязно поплескав по плечу Фостера, який стояв поруч зі склянкою вина й робив вигляд, ніби це й не про нього розповідь.

— Пиками в підлогу, потвори, якщо не хочете, щоб у ваших нікчемних тілах побільшало дірок для вентиляції! Ану жваво покажіть, де Спрінг! — зімітував Морган басовитий, громовий рик.

— Я що, дійсно був настільки експресивним? Мені здавалося, все пройшло не так яскраво, — скромно посміхнувся Майлз, роблячи ковток зі своєї склянки.

— Та не прибідняйся, старий! Ви з Яворські тоді були абсолютними зірками вечора, — посміхнувся Морган і знову повернувся до слухачів.

— Ну й ось, приводять ці недоумки їх до нас у підвал. Уявіть собі цю сюрреалістичну картину: відчиняються двері, і я бачу Майлза та концертного директора Спрінга… з помповими дробовиками напоготові й у білосніжних балахонах Ку-клукс-клану!

Натовпом акторів і членів знімальної групи, що щільним кільцем обступив оповідача, пройшов гул здивування й схвалення.

— Майлз тоді тільки-но повернувся з армії, і був схожий не на нинішнього солідного джентльмена, а на чавунне гарматне ядро — такий самий міцний, кремезний і нестримний. А поруч із ним наш концертний директор Яворські — довжелезний, худий як тріска. І ось вони тичуть стволами дробовиків в обличчя цих молодців, які просто отетеріли. Та і ми зі Спрінгом отетеріли. Всі взагалі випали з реальності. І тут Майлз як гаркне на їхнього ватажка: «Гей ти, помилко природи, скажи ти напевно плод любові цапа з віслюком? Ви взагалі в курсі, що Спрінг був ціллю Білого Дракона?!».

— Дуже шановний хлопець із місцевих ку-клукс-кланівців у тих краях, — ніби ненароком додав Майлз, знизавши плечима.

— Так от! — дедалі ширше посміхаючись, вів далі Морган.

— Ви б бачили, як ці виродки вмить стали блідішими за будь-якого англійця. «Вибачте… вибачте!» — залепетали вони. «Містере Кінг!» — знову гаркнув Майлз і від душі врізав прикладом дробовика одному з них у сонячне сплетіння. «Вибачте, містере Кінг!» — злякано скрикнув увесь натовп головорізів. Коли один із них так-сяк відсапався, він несміливо запитав: «То… містер Дракон хоче їх забрати?». На що Яворські, цей худий інтелігент, тремтячим, але лютим голосом прокричав: «Ні, потворо, ти тупа! Він хоче дізнатися, коли твоя матуся прийде до нього в гості!» — і з розмаху врізав по зубах одному з хлопців із бару, який привів їх у підвал.

Натовп слухачів вибухнув сміхом.

— «Звісно, так, забирайте їх, просто вийшло непорозуміння, ми дуже поважаємо містера Дракона!» — благав ватажок, — зі смішком продовжував Морган.

— Ну і ми зі Спрінгом, щосили намагаючись зображати на обличчях скорботну смиренність, ідемо до виходу попереду Майлза та Яворські. А ці горе-викрадачі стоять попід стінами, перелякані до смерті. Бармен дріботить перед Майлзом, розсипаючись у вибаченнях. І тут, уже майже на самому виході з шинку, ми стикаємося ніс до носа з хлопцями того самого Дракона, які тільки-но заходять усередину. Їхній головний — такий кремезний, холодний білявчик — у цілковитому здивуванні від того, що бачить. Він повільно запускає руку під піджак, до кобури, і питає в бармена: «Томе, хто вони?».

Бармен, витріщивши очі, відповідає: «Містере Торвальд… а це хіба не ваші?». І тут в усіх присутніх на обличчях проступає усвідомлення.

Морган витримав театральну паузу.

— Але першим реагує наш Майлз. Він абсолютно розкуто, з лінцею, закидає димлячий дробовик на плече, киває цьому Торвальду як старому знайомому й кидає: «Зустрінемося ввечері в боса». Потім киває нам на двері. Яворські, остаточно знахабнівши, навіть поплескав цього Торвальда по плечу. Ми кулею долітаємо до машини і втиснувши педаль газу в підлогу, накиваємо п'ятами з того клятого місця! Тож ось так, друзі мої. Наш режисер не дозволив згаснути вогню таланту знаменитого співака і піаніста Джонні Спрінга та його звукорежисера і вашого колеги Моргана Денса. За тебе, мій друже! І щоб твоя приголомшлива експресія та винахідливість завжди залишалися з тобою!

— Ура! За вас, містере Фостере! — покотилися захоплені крики по натовпу, задзвеніли келихи.

— Містере Фостере, а як ви взагалі додумалися до такої божевільної операції? — запитав Рік, що стояв поруч із Лілі, із захопленням дивлячись на режисера.

— Ой, та облиште, «операції»… Це Морган усе прикрашає для красного слівця. Все було до смішного просто, — відмахнувся Майлз.

— Поки я їздив до готелю вирішувати організаційні питання, до хлопців у гримерку навідалися ці гангстери. Я повертаюся до бару, де виступав Спрінг, виходжу з машини, і тут на мене з темряви вилітає переляканий Яворські. Труситься весь і кричить: «Майлзе, там хлопців узяли в заручники! Вимагають викуп! Судячи зі всього, — це ку-клукс-кланівці! Все пропало, Майлзе, що нам робити?!». А я йому кажу: «Стенлі, ти ж завжди мріяв виступати на великій сцені? Сьогодні — твій зірковий час». Я знав, що недалеко від нашого готелю розташовувалася місцева філія Клану. Ми просто тихенько зламали їхню комірчину, поцупили балахони, позичили пару дробовиків, ну й… пішли рятувати хлопців.