КРЕЙДА

Детектив мені не сподобався з першого погляду. Був занадто високий, занадто вродливий і занадто серйозний. Ух, красунчик! Не люблю я таких. Зарозумілий тип!

- Ви сновидиця Крейда?- питав суворо, блимнувши з-під густих брів такими синіми очима, що в мене аж серце затріпотіло, і одразу ж щось записав у маленький блокнотик. Я пожалкувала, що вдягнула сьогодні легку сукенку, бо по спині пробігся мороз, а шкіру вкрили сироти. Гм. Що це зі мною?

- Ну, та-а-ак, - протягнула я, підсовуючи до себе горнятко з гарячою кавою, може, зігріюся. - Бабуся моя була сновидицею, мама, і от я теж… 

Чомусь я випрадовувалася тонким голосом, наче це погано. Навпаки, я була найкращою в королівстві. Мене й Крейдою прозвали, бо вибілюю сни начисто, після мене жодних кошмарів не знайдеш! І в королівстві таких цінували. Та ми на вагу золота були! Сам канцлер Герш наймав мене для впорядкування снів при дворі. 

- Коли ви з'ясували, що артефакт викрадено, чому одразу ж не звернулися в поліцію? - знову спитав.

- Так спочатку подумала, що на роботі забула. А зрозуміла, що пропав, у п'ятницю ввечері. Хто ж попреться на роботу на вихідних? Та й моква була страшна, - детектив здивовано витріщився, і я пояснила, спохопившись, що почала вже говорити, як наш шеф. - Дощило всі вихідні! Я не люблю таку погоду! Отож, прийшла в понеділок в офіс, пошукала, не знайшла, а потім вже й зв’язалася з вами, - я вчепилася у філіжанку з кавою, щоб детектив не помітив, як у мене тремтять руки. Ще чого! Все буде добре! Ми все продумали!

- У сновидіння ви давно ходили? - знову спитав чоловік, розглядаючи наш офіс.

А тут було на що подивитися! Мій шеф, Бартоломео Каспарович Кажан, знатно постарався створити відповідний антураж. Тут вам і картини у стилі нуар, і муляжі кажанів висять гірляндочками, і картини з абстракціями на тему снів та кошмарів. Усе, що люди уявляють про сновидиць і сновидців, які проганяють погані сни. Правда, трохи недоречними були фотографії шефа з дружиною на морі та його синочка, малого забіяки Тобіаса в полі з ромашками, але то вже таке. Дизайнерський, можна сказати, оксюморон. Виходили в нас на стінах кошмарне щастя чи щасливий кошмар. Хто як бачив. Дружина пана Кажана наполягла на цих фото в офісі. Напевно, так сподівалася продемонструвати потенційним суперницям, що цей чоловік у шлюбі. Ну, в кожного свої заморочки…

Так. Ми всі, хто працює у фірмі пана Кажана, сновидці. Така в нас робота. Ми входимо у сни і чистимо їх. Робимо гарними. А якщо якийсь кошмар і затесався у підсвідомість клієнта, то ми його швиденько виганяємо з голови.

Інколи в людей така катавасія в голові робиться - жах один! Я часто по кілька разів у один сон ходжу, щоб до пуття все вичистити.

Останній раз я сон Його Високості чистила. І лишилося ж у сні принца Демида всього маленька непотрібна частинка, навіть, здавалося б, неважлива, а тут бац - і важливою виявилася!

Треба було знову у той сон увійти. Я сподівалася, що востаннє. Якраз у понеділок і хотіла! Але хтось украв мій артефакт сновидиці, і я до того закапелку сну принца без артефакта тиждень буду добиратися. А за допомогою артефакту - миттєво входила.

В принципі, якби це не був принц, то я б і не хвилювалася, і поліцейського не викликала. Замовила б собі новий артефакт, а сама потихеньку через сон клієнта своїми силами добиралася б. Через тиждень усе б і зачистила. 

Але це був принц! І сон очистити треба було терміново, бо у Його Високості сьогодні, якщо шлюб буде укладено, відбудеться перша шлюбна ніч! Сьогодні ж шлюб укладають і весілля справляють, як традиційно в нас завжди роблять, по понеділках. А увечері вони з молодою дружиною мають що? Так! Пізнати одне одного. І фізично, і у снах. А щоб кохання і щастя молодят не було нічим не затьмарене (особливо плітками про принца Демида і баронесу Жозефіну), то Його Величність наказав принцові сни почистити.

Король наказав, канцлер сновидицю (мене!) найняв, а я виконую. Майже знайшла у сні ту місцину, де Жозефіна лишила свої сліди й досить, гм, чуттєві й інтимні сцени! Але, от халепа, вкрали швидкосонний артефакт!

- У п'ятницю останній раз і ходила, - відповіла я детективові.

- Крейда у нас вправна сновидиция, не сумнівайтеся, пане слідчий, - увійшов до офісної кімнати і мій шеф. Він був із західних земель королівства й інколи вставляв словечки, якими шокував співрозмовників. - Нашу професію треба дуже увельбити, щоб все, як треба, вдавалося! Вона ще потятком була, а я вже її матері казав - буде з неї толк! Все негативне лушпиння зі снів виколупує швидко й з гарантією! От вам треба почистити сни? - спитав шеф у детектива.

Той здивувався, але відповів, що ні, не треба.

- Можна за дзигарком перевіряти! Якби Крейда до вашого сну увійшла, то за хвилин десять позбавила б вас кошмарів і неприємних відкладень. І ви були б чистий і, так би мовити, білий! До вас у сни приходила б грайлива красуня, а не якась кошмарна… е-е-е…!

У детектива полізли на лоба очі. А шеф збавив темп, бо зрозумів, що трохи говорить не те і не в тій ситуації. Як він дізнався, що в снах детектива присутня кошмарна… е-е-е.., залишалося загадкою. Але, напевно, так і було. 

Проте зупинити шефа було важко, його завжди охоплювало непереборне натхнення, коли говорив про свою роботу. А також скрізь рекламував нашу сновидницьку фірму. Ви бачили, може, в метрополітені рекламні картинки із зображенням альбіноса з баняком на голові? Це шефів креатив. А що? Альбінос - це наче ви і ваші сни, очищені до білизни. А баняк - то наша сновидницька служба! Накриє - і очистить. По-народному грубо, але дієво! Від клієнтів відбою немає!