Розділ 66.

Розділ 66.

Ввечері Ксю провела чудову психологічну консультацію для Алім. Лікувала коньяком з лимоном та муркотінням Герцога. Вранці Алім одягнула свою найпровокативнішу сукню в надії, що таки побачиться з Матвієм. Вона зробила свій вибір і хотіла бути коханою, краще таки спробувати, ніж потім шкодувати.
Алім прийшла до ресторану майже першою. Вона тримала в руках телефон і не наважувалася ні написати, ні зателефонувати Матвію, аби сказати, що його почуття взаємні.
– Чого ти той телефон гіпнотизуєш? – збоку почувся голос Ксю. – Телефонуй вже! Хай зрадіє чоловік. Для кого ж ти так наряджалася? Телефонуй!
– Вмовила, – усміхнулася Алім та таки натиснула кнопку виклику. Йшли гудки, ніхто не відповідав.
– Ще в дорозі. Побачить, що ти телефонувала, і сам незабаром передзвонить, – мовила Ксю.
Але Матвій не зателефонував ні через двадцять, ні через сорок хвилин, ні через годину. Алім не знаходила собі місця. Було якесь таке передчуття неприємне.
Неочікувано її телефон видав мелодію. Білявка якраз спілкувалася з постачальниками, але вибачилася та відійшла, аби прийняти дзвінок. Настрій Алім впав, бо то був дзвінок не від Матвія, а від Єви.
– Міло, привіт! У нас біда! – одразу сполохала своїми словами Єва. – Мені щойно мама зателефонувала… Справа в тім, що… Що Матвій потрапив у автокатастрофу, він зараз у лікарні... Міло, ти не могла б приїхати сюди? Міло? Міло, ти мене чуєш?!
Добре, що Алім стояла неподалік стіни, бо притулилася до неї спиною, аби не впасти.
– Так, я тебе чую, – вичавила з себе Алім. – У якій лікарні? Я зараз приїду.
Алім не пам’ятала себе, вона вибігла на вулицю, зловила перше ж таксі, яке під’їхало за пасажирами, відштовхнула їх та назвала адресу лікарні, яку їй сказала Єва. Ні водій, ні пасажири, які мали сісти в таксі, не обурювалися, бо за виглядом Алім було зрозуміло, що сталося щось страшне і їй більше треба кудись швидше дістатися. Макіяж потік, по сльози лилися градом, помада розмастилася по обличчю. Білявці було зовсім байдуже до свого вигляду. Думками вона була поряд з НИМ! Алім картала себе, бо якби вона відповіла на його почуття ще вчора, то цього могло б не статися. Як дійшла, вона не пам’ятала. Щось підказувало, що її пустили неохоче, бо вона ніхто для Матвія. Раєчка та Єва були поряд з операційною, де лікарі боролися за його життя. Завжди весела Раєчка стояла змарніла та бліда. Вона одразу ж обійняла Алім.
– Як він? – тихо запитала білявка.
– Нам нічого не кажуть, нікуди не пускають. Дозволили бути тут за умови, що ми не будемо заважати, – відповіла Єва.
Тільки через пів години двері операційної відчинилися і з них вийшов лікар.
– Стан пацієнта критичний, але нам вдалося стабілізувати його серцебиття. Ми зробили усе можливе. У нього сильна черепно-мозкова травма і внутрішня кровотеча. Ми зупинили кров, але… далі все залежить від нього, – холодно мовив втомлений лікар. – Вибачте, мені потрібно йти.
– Можна залишитися з ним? – запитала бліда Алім, зовсім не впізнаючи свого голосу.
– Не бачу сенсу. Тут є медперсонал, пацієнта приєднають до датчиків. Якщо будуть якісь зрушення, то медсестри це побачать та повідомлять, – беземоційно відповів лікар.
– Можна я таки залишусь з ним? – запитала Алім.
– І я? – попросила вбита горем Раєчка.
– Вдвох не можна. Хтось один, – відповів лікар та пішов.
– Ви залишайтеся зараз у лікарні, а я приїду ввечері, аби змінити вас, – запропонувала Алім. Вона розуміла, що Матвій ще буде відходити від наркозу і ніч довша, ніж залишок дня. Алім домовилася з Раєчкою, що прийде о восьмій разом з Євою, яка мала забрати маму додому, аби підтримати її.
Алім знову взяла таксі. Їй було байдуже до свого зовнішнього вигляду. Вона зателефонувала Карині та повідомила, що Матвій у критичному стані. Карина сказала, що вони про все потурбуються, все зачинять та вона особисто забере з ресторану Ксю та Герцога.
Алім заїхала додому, аби переодягнутися. Коли вона проходила повз дзеркало, то затримала погляд та зупинилася. Що сталося? Чому вона так змарніла? Кілька годин змінили її. Темні кола під очима, зморшки. Чомусь відображення нагадало її колишню. Стару відьму, яка не знала, що таке дружба, піклування, кохання...
Їй не хотілося знову такого життя! Хай у молодому тілі, але без Матвія її життя буде пустим, марним. Вона хотіла, аби його очі знову горіли, аби він знову усміхався.
Алім пішла до ванної, аби прийняти душ та змити денну втому. Вона була готова продати душу Дияволу чи стати першою праведницею, аби тільки її Матвій жив! Вона зробить це, чого б це їй не коштувало! Сповнена рішучості, Алім поїхала до Матвія, аби повернути його до життя...