Розділ 64.

Розділ 64.

– Матвію, як ти можеш?! Раніше ти казав, що кохаєш мене! Ти проміняв мене на оцю? – Рута гидливо показала пальцем на Алім.
– Руто, не потрібно вистав. Я ніколи не казав, що кохаю тебе. Я вів бізнес з твоїм батьком, про жодні стосунки й мови не було. Я не знаю, що ти собі вигадала, – спокійно мовив Матвій.
– То ти хочеш сказати, що я брешу?! – озвіріла Рута.
– Я кажу, що між нами нічого не було і бути не могло. Я кохаю Мілу, мені не потрібна жодна інша жінка, – впевнено мовив Матвій та взяв білявку за руку. Алім були дуже приємні слова Матвія. Як же гарно він поставив на місце ту обскубану Руту. А його слова, що «йому не потрібна жодна інша жінка» гріли серце.
– Мене поранили у твоєму ресторані, а ти ще раниш мені душу, – театрально мовила Рута. – Поглянь, у мене кров.
Рута знову виставила перед собою на огляд руки, які подряпав Герцог.
– Ось є перекис, я зараз оброблю, – мовила Алім. Звісно, що їй не надто хотілося це робити, але мусила.
– Не торкайся мене! – гримнула Рута.
– Не хочете перекису, є ще зеленка, – навмисно дратувала Руту Алім.
– І як ти мене уявляєш із зеленкою на руках?! – визвірилася Рута.
– Ну, тоді можете її пити. Думаю, що так більше допоможе, – спокійно мовила Алім ще більше розпалюючи Руту.
– Що?! Матвію, ти чуєш, що вона мені каже?! Зеленку пити?! – верещала Рута.
– Заспокойся, будь ласка, Руто. Якщо ти будеш далі так волати, то я змушений буду викликати швидку та охорону, – твердо мовив Матвій.
– Ти! Ви! Ноги моєї тут більше не буде! – гримнула Рута, взяла свою сумочку та пішла на вихід.
– Пробач цю навіжену, – попросив Матвій до Алім.
– Різні відвідувачі бувають, – знизала плечима Алім.
– Але я і без неї хочу сказати тобі… – почав Матвій та зробив паузу. Він зібрався з думками, видихнув, провів рукою по волоссю, поглянув в очі Алім та продовжив: – Ти – кохання мого життя. Мілагрос, ти дуже важлива для мене. Я не уявляю своє життя без тебе. Мої думки завжди про тебе. Міло, я дуже хочу, аби наші стосунки перейшли на інший рівень, – серйозно мовив Матвій.
– Матвію, я думаю, що це все неправильно, – відповіла Алім. Вона хотіла відповісти зовсім інше! Хотіла зараз кинутися йому на шию, потрапити в його міцні обійми, але сни... Ті дурні сни ніяк не йшли з голови. А якщо вона знову стане старою через той поцілунок? Ні! Краще тримати його на відстані, бо можна лишитися усього.
– Міло, я ж бачу, що я тобі небайдужий, я бачу, як реагує твоє тіло на мене, – мовив Матвій. Він хотів визначитися. – Я не розумію, чому ти досі тримаєш дистанцію.
– Я думаю, що не варто мати стосунки на робочому місці, – намагалася стояти на своєму Алім.
– Знаєш, ти чудово справляєшся з обов’язками адміністраторки, ти багато зробила для нашого ресторану, але я готовий звільнити тебе, щоб робота не заважала нашим стосункам, – наполягав Матвій, поставивши Алім шах і мат.
Алім не знала, що відповісти. Слова Матвія про кохання, заскочили її зненацька. Вона не була готова до свідчення «в лоб», але ще більше не була готова до такого розвитку подій.
– Але... – почала Алім.
– Міло, я пропоную тобі вибір і чекаю на твою відповідь завтра. Якщо ти не бажаєш стосунків на роботі, і це принципова позиція, то ти можеш звільнитися. Я допоможу тобі знайти гарну роботу, – із запалом видав Матвій, бо йому ставало все важче й важче стримувати своє бажання обійняти, доторкнутися, поцілувати Мілу. Вона була, наче їжачок, колюча. – Або ти залишаєшся працювати у ресторані, але я не буду тут з’являтися. Увесь зв’язок через пошту. У тебе є час подумати до завтра. Я кохаю тебе, але це не значить, що дозволю із себе знущатися. До завтра.
Матвій дав їй вибір і час, розвернувся та попрямував до виходу. Він не залізний. Якщо вона обере роботу, то тоді не побачить його. Це буде нелегке випробування для обох, але його варто пройти.