Розділ 57.

Розділ 57.

– Мені подобається ідея спортивного ресторану, – мовила Алім, а Раєчка усміхнулася так, ніби вона виграла мільйон. От правильну дівчину обрав її син. Тільки б не відбив ніхто, але вона допоможе йому, підштовхне та дасть копняка.
– І чим? – склав на грудях руки Матвій. Невже Мілагрос на боці його мами?
– У нас більшість відвідувачів – спортсмени, у карті напоїв, багато безалкогольних коктейлів, в меню багато салатів та нежирних страв. Назва «Олімп» дуже перегукується з Олімпійськими іграми, – усе чітко розклала по поличках Алім. – Ми, дійсно, можемо використати територію біля закладу, аби зробити там простір для тренувань та літню терасу. Ми можемо навіть використати Ксю, – мовила Алім, поглянувши на свою фамільярку.
– Ко-о-о?! – подала голос курка.
– Я бачила у соцмережах багото відео, де під час занять з йоги використовують кіз, а ми можемо використовувати Ксю та Герцога. У багатьох закладах не дозволяють приходити з тваринами, але це може бути нашою фішкою. Ми можемо зробити стоянку для велосипедів, скутерів, поставити поруч лавки, щоб могли переміщуватися та їздити на роликах. Наші вікна виходять на парк, де багато дітей та молоді. Якщо вкласти гроші та зробити майданчик з різними елементами для трюків, це привабить відвідувачів, – із запалом мовила Алім.
– Це геніально! – схвалила усе Раєчка.
– Можна обіграти назву «Олімп». Тут ви знайдете «Олімпійський спокій» та божественний затишок. Боги спорту завжди на висоті. Поспішай до «Олімпу»! Олімпійські чемпіони поповнюють енергію саме тут! – долучилася до ідеї і Єва, яка до цього моменту просто слухала.
– Мені вже подобається, – усміхнулася Рая.
– Добре. Мені також цікава ідея. Пропоную усе обговорити та почати втілювати у життя. Кошти для усього будуть, – мовив Матвій. – І я б ще подумав про форму для персоналу. Мені дуже подобається щось на кшталт форми тенісисток, – запропонував Матвій та вже уявляв, який шикарний вигляд матиме Мілагрос у білій короткій спідниці. От тільки тих залицяльників таки доведеться відбивати від неї ракеткою.
Усі пішли на свої місця, але мама зупинила Матвія, який хотів йти слідом за Мілою.
– Ти хоча б дівчині віддячив. Он які ідеї цікаві подала. Хоч квіти подаруй! – наполягала мама.
– Мамо, я без тебе розберуся. Не втручайся!
– Дивись мені! – мовила жінка, але не надто повірила в те, що він розбереться. Ех, доведеться брати справу в свої руки. – Добре, я поїхала на пошту за спортивними шоломами для Ксю. Як відчувала, що будуть доречними. Все, я пішла. Ввечері зателефоную, – мовила жінка, надсилаючи повітряний поцілунок сину.
Матвій та Єва видихнули, коли мама залишила заклад.
– Мені подобається Міла, – одразу ж видала Єва. – Бачу, що й ти до неї не байдужий. А те, що мама її погодила, це взагалі дає тобі зелене світло.
– Тільки Міла не поспішає погоджуватись, – сумно сказав Матвій.
– Ти мені скажи, от що це таке вранці було? Що це за вияв почуттів у мій бік? Це щоб змусити Мілу ревнувати? – здогадалася Єва.
– Ти мене розкусила. А що так все банально? – запитав Матвій.
– Ну, я це зрозуміла одразу. Добре, що мама прийшла пізніше та не бачила усіх розбірок, бо вона б тебе або одружила, або прибила б на місці, – усміхаючись, мовила Єва.
Вони ще кілька хвилин поговорили. Єва розповіла про свого екскоханого та порадила також не упустити Мілагрос.
– Та я й сам знаю, – бурмотів під ніс Матвій, коли Єва прощалася з ним і вчергове казала про Мілу. – Бувай!
Спровадивши сестру, Матвій нарешті вирішив поговорити з білявкою, але виявилось, що вона з Кариною вийшли на обідню перерву.
– Це на краще! – мовив до себе Матвій та поїхав до квіткового магазину. Поглянувши на різноманіття букетів, він розгубився. Які квіти обрати? Чомусь не хотілося дарувати Мілагрос якісь звичні троянди. Вона – особлива, тому варта особливого букета!
– Вітаю! Щось вподобали? – запитала дівчина, яка складала букети.
– Добрий день! Тут так багато квітів, що я не знаю, який букет обрати, – щиро зізнався Матвій.
– Букет для дівчини? Дружини? Мами? Колеги? – одразу запитала працівниця квіткового.
– Дівчині. Дуже привабливій та розумній, – впевнено мовив Матвій.
– Бажаєте індивідуальний букет? – запитала флористка.
– Так.
– Тоді опишіть зовнішність дівчини, якій бажаєте подарувати букет, а я підберу за описом квіти, – запропонувала флористика.
– Ну, вона гарна, ніжна, – почав Матвій.
– Якого кольору в неї очі?
– Кольору неба у сонячну погоду. Такі ніжно-блакитні, а губи ніжно-рожеві, але коли вона хвилюється, то кусає їх, і вони стають яскраво-червоними і без помади. У неї персикова шкіра, але коли вона соромиться чи злиться, її щічки стають ніжно рожевими. Вона має біляве волосся, таке, наче цвіт вишні навесні... – розійшовся Матвій.
– Погляньте, – мовила дівчина та показала Матвію дуже ніжний букет з різними квітами.
– Гарний. Беру! – зрадів Матвій та розрахувався за квіти.
Він щасливий приїхав до бару, коли Мілагрос з подругою повернулися до «Олімпу».
– Це тобі, – мовив Матвій, даруючи квіти. – Дякую, що ти сьогодні придумала цікаву концепцію для нашого закладу.
– Дякую за квіти. Дуже гарний букет, – відповіла Алім та понесла букет до стійки, де проводила найбільше часу.
Матвій був задоволеним, він побачив, що Мілагрос сподобалися квіти, але вже через кілька хвилин він був злий, як чорт.
До закладу увійшов кур’єр зі служби доставки з величезним букетом червоних троянд та запитав, хто з дівчат Мілагрос.