Розділ 23.

Розділ 23.

– Ксю! – буркнула Алім.

– Ко! – ображено подала голос Ксю та відвернулася від боса.

– Яка різниця. Му, Ксю.

– Що? Як ви назвали мою любу курочку? Ніяка вона не корова! Знаєте, який це стрес для неї! Вона ж тиждень не буде нічого їсти та сидітиме на дієті, – обурилася Алім, бо бачила, як образилася та зажурилася її фамільярка.

Одного разу їй вже доводилося виводити Ксю з депресії, коли лебідка сказала, що у Ксю надто товсті стегенця. Алім ледь не силою змушувала курку з’їсти хоч щось.

– Стрес? У курки? Ви знущаєтеся? Ану дихніть? Ви там за барною стійкою нічого не пили? – дивувався біг бос.

– Вона ж дівчинка! Хіба їй приємно, що ви її коровою обзиваєте?! – розійшлася Алім.

– Курка-дівчинка? Та їй байдуже до ваших слів. Вона ж тупа тварина, ну, чи пашка. Одним словом – курка! Що з неї взяти? – пхикнув чоловік.

– Та це ви – тупа тварина! – на весь бар закричала Алім, що усі присутні повернули на неї голови. – Вона усе розуміє, не те, що ви. Моя Ксю – справжня баронеса, культурна, вихована, інтелігентна, знає манери. Та кому я розповідаю. Все, немає часу з вами розмовляти, та й не бачу сенсу вам щось пояснювати.

Алім розвернулася та пішла до спецприміщення, де переодягалися усі працівники.

– Нічого собі! Я думала, що ти йому очі видряпаєш, – мовила Ксю, коли вони залишилися наодинці.

– Ні, а чого він має тебе ображати? Хам! Козел невихований!

– Ого, ну ти й розійшлася. Мені, звісно, приємно, але бережи нерви. Він не вартий твоїх нервових клітин, – мовила Ксю спокійно. Слова чоловіка її не торкнули, вона мала надто велику самооцінку. Це Алім думає, що Ксю морила себе голодом, але то була вистава, аби змусити Алім придбати їй пиво. І скажіть після того, що Ксю дурна! Хитра! Не кожна людина до такого додумається.

– Ти що твориш? Чого на нього кричала, що в мене ледь вушні перетинки не лопнули, – залетіла до приміщення Карина.

– А чого він Ксю коровою обзиваєте? Он вона в депресію впала, – кивнула на курку Алім, і та моментально включилася та почала грати «вмираючу лебідку». Оскара! Оскара їй!

– От гад! – солідарно вигукнула Карина та почала гладити Ксю. – Зараз я на його костюм якийсь коктейль «випадково» розіллю, буде знати, як Ксю ображати, – вирішила помститися Карина. Ксю відкрила одне око та з повагою глянула на Карину.

– Та не треба, бо ще звільнить, чого доброго, та й Ксю цим не розрадити, – зітхнула Алім та також почала гладити «бідолашну».

– Що ж робити?

– Ну, є один варіант, – почала втілювати свій план Алім. – Треба її у зоопарк зводити. На побачення.

– То завтра підемо, – впевнено мовила Карина. Вона ж не може допустити, аби в курки депресія загострилася. В жодному разі!

– Я, на жаль, не зможу. Оце якби ти з Анатолієм її до зоопарку на побачення занесла, – закинула ідею Алім і разом з Ксю затамувала подих.

– З Анатолієм? А з ним чого? – здивувалася Карина.

– Ну, ти ж не будеш сама носити Ксю. Вона, звісно, як пушиночка, але години дві три точно доведеться її носити, а Анатолій би тобі допоміг. А й не так нудно тобі було б, – розвивала ідею Алім.

– А він погодиться? Немає цьому, що робити, тільки по зоопарках ходити.

– Погодиться. Він так Ксю любить, що погодиться. Якщо хочеш, я його сама запитаю.

– Та ні, я йому особисто запропоную. Що ж не зробиш заради Ксю, – мовила Карина та пішла на кухню, де щасливий шеф-кухар метеликом літав по кухні, бо Карина поцілувала його у щічку на знак вдячності за допомогу. Звісно, що він ні сном, ні духом, але не спалився, бо був у такому шоці, що втратив дар мови.

Карина пішла до Анатолія, а Алім, переодягнувшись, повернулася за стійку, бо хтось її вже надто сильно зачекався...