Красуня і Чудовисько

Красуня очікувала чогось більшого від домівки Чудовиська. Можливо колись тут і був замок, але зараз це місце нагадувало більше руїни якогось свинюшника в давно закинутому селищі.

«Це все відьма, - подумала Красуня, - я зумію своєю любов’ю і турботою розчаклувати Чудовисько і він стане прекрасним принцом, а ці руїни – фантастичним замком!»

Чудовисько вийшов назустріч не одразу. Красуня ще хвилин 15 чекала під брамою.

- Хто там? – гаркнув Чудовисько, - якщо знову з податкової знайте - я хортів на вас нацькую!

Красуня поправила зачіску, хоча вона і так була ідеальна.

- Це я, Красуня. - мовила вона, - Я прийшла вам допомогти.

Чудовисько важко зітхнув.

- Ще одна!

Брама поволі відкрилася і Красуня радісно забігла на подвір’я, яке було вщент заросле будяками, закидане відходами і лише на вузькій стежині до дверей будинку не було сміття.

Чудовисько був величезним і волохатим. З-під густої коричневої шерсті на Красуню поглядали злі чорні очі. А на голові красувалися доволі вражаючі роги. Красуня злякалася.

«Під цією маскою ховається прекрасний добрий принц», - нагадала вона собі і якомога щиріше посміхнулася.

- Що? – буркнув Чудовисько, - вирішила мене розчаклувати?

Красуня радісно кивнула.

- В мене було десятка два Красунь і нікому ще це не вдалося. Думаєш ти особлива?

- Мілорде, - мовила твердо вона, - ніхто на землі не полюбить Вас так як я. Я закохана навіть у легенду про Вас.

- Усі закохані в легенду, - відповів Чудовисько, - і ніхто у мене.

Він провів її у дім. В середині був ще більший безлад, ніж на вулиці. Повсюди валялися порожні пляшки від пива, брудні тарілки, смердючі шкарпетки. Красуня скривилася.

- Мені треба йти. Прибери тут і вечеряти звари, буду пізно, - сказав Чудовисько розвернувся і вийшов з дому.

Красуня шоковано стояла серед розгардіяшу і намагалася привести до ладу свої думки.

«Його просто ніхто ніколи не любив, - запевнила вона себе, - якщо я хочу романтичний вечір, треба зробити його самій».

Думка про романтичний вечір зігріла її серце і вона натхненно почала прибирання.

Красуня мила посуд і уявляла як принц обнімає її. Вона підмітала і крутилася думками у вальсі. Вона запихала брудні шкарпетки і одяг у пральну машину і бачила як бавиться з їхніми спільними дітьми. Вона готувала вечерю з того, що знайшла у коморі, і уявляла, як Чудовисько хвалить їжу і пропонує їй вдячний поцілунок, після якого перетворюється на принца.

Коли Чудовисько повернувся, дім був прибраний і вимитий, а на столі на нього вже чекала вечеря при свічках: легенький салатик і запечена курка, а на десерт - ваза з фруктами та цукерками. Красуня одягнула єдину сукню, яку принесла з собою в невеликій дамській сумці – вона надіялася, що в замку є свій гардероб.

Чудовисько оглянувся і мовчки всівся за стіл. Він взяв руками цілу курку і відкусив від неї величезний шматок. А тоді голосно чавкаючи почав жувати. Красуня відкривши рота просто спостерігала за ним стоячи збоку. Врешті вона оговталася і сіла за стіл.

«Він стільки років не знав ніжності, всі його зневажали, а ти хочеш, щоб він одразу згадав усі манери», - подумала вона.

- Смачного, - сказала Красуня і широко усміхнулася.

Чудовисько кивнув продовжуючи пережовувати курку. Жир стікав по його руках прямо на білу скатертину, яку Красуня так дбайливо постелила на стіл. Але його то взагалі не бентежило.

Він з’їв курку і салат не проронивши ні слова. Коли черга дійшла до десерту, чудовисько взяв ніж і настромив на нього шматок яблука. Отак з ножа він і почав його їсти.

- Ти поприбирала? – спитав Чудовисько.

- Так, - відповіла Красуня і очікуючи похвали усміхнулася.

- Де мої шкарпетки?

- Я їх попрала, - відповіла Красуня.

- Для чого? – заревів Чудовисько, - може я рекорд ставив по кількості брудних шкарпеток в домі, а тепер мені все спочатку починати!

Красуня почервоніла і опустила очі.

- Пробачте, - відповіла вона, - я не знала.

- Гаразд, - заспокоївся Чудовисько і встав. Красуня теж встала, - ходімо в ліжко. Після доброї вечері в мене завжди прокидається апетит.

- В ліжко? – Красуня обурилася, - але ми щойно познайомилися. А романтика, а квіти?

- Як хочеш, - відповів їй Чудовисько, - можеш спати на кухні на лавці.

Він розвернувся і пішов геть у спальню. В Красуні на очі навернулися сльози. Вона зібрала брудний посуд, помила і вирішила прогулятися по дому. В одній з кімнат був величезне ліжко. А на ліжку була записка «для Красунь» і в Красуні з’явилася надія.

«Він намагається показати себе грубим, але насправді підготував цю кімнату для мене вже давно».

Ліжко було незастелене і в Красуні з’явився здогад, що в ньому вже хтось спав. А от біля ліжка стояла невелика тумба, а на ній прекрасна ретро ваза з давно засохлою квіткою. Красуня викинула суху квітку, помила вазу і вже хотіла піти у двір, щоб нарвати квітів.

«Де я знайду квіти в тих зарослях? - подумала вона і впакувала вазу у свою сумку, - ваза дуже сподобається моїй мамі!».

Тоді вона вклала у сумку ще кілька золотих статуеток, які знайшла під час прибирання і красиве люстерко.

«Це все тепер і моє теж. А сестрам треба сувеніри».

Вона встала дуже рано вранці і вирішила приготувати сніданок.

«Кава в ліжко – розтопить його серце», - подумала вона.

Красуня насмажила млинців, полила їх вишневим варенням і разом з кавою понесла до Чудовиська в кімнату.

Кімната не була закрита,

«Він мене чекає», - радісно подумала вона і пошкодувала, що ввечері відмовилася іти х ним у ліжко.