Чоловік-людина

Недавно прочитала дописи двох різних панянок про чоловіків, стосунки та свободу жінки та її право жити так, як вона того бажає.

Одна писала, що шукає саме такого чоловіка, якого вона собі вимислила, але як не зустріне, то й так добре. 
Тим часом виховує дитинку сама.

Інша - розповіла, що іноземці, це дуже важкий вибір, а на змучених та невизначених чоловіків - нема чого тратити свій час взагалі.

Читачка першої прокоментувала, що добре казати про свободу, якщо ти живеш десь за кордоном, а не у маленькому містечку, де тебе всі знають і ти мусиш якось влаштовувати своє життя, бо фізіології ніхто не відміняв, попри всі права та свободи.

Кожна дописувачка подавала свої аргументи, з якими все гарно рокзлалося на полички. Кожен випадок чи прописаний факт мав право на існування, а може й був взятий з її реального життя.

З мого досвіду спілкування з жінками, за остання десять років, можу сказати, що ідеальні стосунки існують лише в уяві жінок, причому на пікові - чи то романтики, чи то кохання, чи то ще чогось - але конче це повинно бути свято. Інакше - все переходить у стадію буденності.

Жінка, яка дивиться на чоловіка, як людину, найперше, швидше користується своєю інтуїцію, тому робить правильний вибір.

Кожна жінка, повертаючись у своє минуле, добре розуміла - де, чому і для чого вона прийняла те чи інше рішення, де пішла проти своєї інтуїції і як за те заплатила.

Жінка та чоловік у взаєминах схожі на бігунів та довгі та короткі дистанції. Жінка має більше запасу енергії, тому її вистачає на довше, а чоловік видихається швидше. І коли не настає взаємообміну енрегіями саме у цей момент, тоді все їхнє життя йде на виснаження.

Додаймо, що жінка у гніві та незадоволені пришвидшує процес згоряння свого ж чоловіка. Здавалося б - йди спокійно далі, додавай терпіння та толеруй дрібні недоліки, але ні, хоче йти далі на пік чогось там, ідеального, момент із світлин розтягнути на роки. 

Знову приїхали.

Найважливіший момент чи стан жінки, який присутній у всіх її взаєминах, це її відстань та баланс між повним неприйняттям себе та любов’ю до себе, чим коротше часу це займає, тим щасливіша вона у стосунках, якими б кардіограмними вони не були. 
Але життя показує, що цей шлях більшість жінок долає далеко за сорок. А тоді - чоловіки змучені життям, з одним бажанням тишини і спокою ( часи війни виключення ).

Найтривалішими є стосунки, у яких жінка балансує своєю мудрістю, але не прислуговує чи маніпулює.

Жінки докоряють собі, через те, що чоловіки йдуть, у багатьох випадках, не кажучи навіть чому. Це додатковий доказ, що чоловік слабкий, як людина, бо немає лиця і слів, коли їх власне найбільше потребують.

Докоряють і страждають, а кращий лік від того - пізнавати себе через любов до себе, тоді світ розвидніється і пояснення будують зайвими.