Як має бути моє

Кажуть, як має бути моє, то нікуди воно від мене не дінеться. Так і не так. Чи скажімо - до певної міри не є так.
Те, що ідеї та мрії подорожують - то є факт. До однієї людини прийдуть, а вона не готова. Тоді енергія подорожує далі. Все якось має бути одобрене недоторканою волею людини. Тією, де ніхто, окрім неї, не може керувати.

Твоє не приходить до тебе з табличкою «Моє», тому багато людей і оминають в житті своє. Бо не зважилися прийняти і зробити своїм.

Люди - можуть ламатися в «закриті двері», але ідеї, мрії та натхненя - не будуть. Чим більше людина намагається виламати ті двері, тим буде важчий процес ходьби за ними.

У початкових стосунках загалом є така тенденція, що один активний, а інший - ні. Активний може своїм напором примусити пасивного бути разом. З того нічого доброго не вийде, бо оминули недоторкану Волю.

Деколи є двоє пасивних. Всесвіт привів їх до столу переговорів, а вони навіть до середини шляху не дійшли самі. Початок прийшов з кінцем одночасно.

Найкращі стосунки формуються за згодою обох, де добро дає внутрішня воля, і обоє йдуть у свій спільний вимір, підтриманий Всесвітом.

Тому, коли щось не стається, перевірте ще раз із собою - ви того десь в глибині душі не хотіли. Тоді працює друге загальне твердження - було та й загуло.

Люди мало звертають уваги на внутрішні діалоги із собою, тому те, про що говорять вголос кардинально відрізняється від того, що думають. Немає єдності голосів, тому часто перемагає те, про що мовчать.

Яскравий приклад, такого стану душі, коли людина молиться Богові, а тихі думи цькують інших, чи запихають ненависть все глибше під шкіру.
А тоді викрикують у небо за що це їм так.