Інтуїція та емпатія

Кілька років тому, коли я почала шукати нову роботу, у мене було ясне відчуття, що я хочу - по мінімуму людей, які не міняються щодня, робота за компютером, без роз’їздів, певна зарплатня. Зайняло десь три місяці, аби знайти те, де відчувалося наче вдома. Так, були притирання до людей  ( майже стирання ), але перше відчуття, як побачила саме місце роботи - моє.

Це був голос інтуїції, коротко і ясно, без лишніх переконувань чи ммммм…. затягувань, а натура емпата видавала потім свої порції різноманітних відчуттів, аналізів - бурхливо, різними образами та словами, епітетами, антонімами - усім різнобарвним світом слова, аби донести усю правдивість до розуму.

Емпат має яскраву систему чи системи описів стану, емоцій, переживань та інших людей. У п’ять хвилин можна вкласти опис двох людей так, що стороння людина, не бачачи хто це говорить, може припустити, що є фактично дві особи - настільки може бути різним за характером та енергією опис.

Я давно зауважила таку річ у собі - коли говорю про людину - то у кожної свої потоки, звідки я це відчуваю, навіть слова, які говорю, наче йдуть з різних вимірів енергій. Найдрібніші риси деколи спонукають просто бурю емоцій, а ти чіико розумієш, що це навіть не твої думки - наче читаєш особисту характеристику людини.

Є люди, у котрих розвинена інтуїція, але приглушена емпатія - деякі роблять це несвідомо, а деякі - навмисне. Одне без другого існує, але коли є вкупі - працює як сильний іструмент.

Але і те, і інше потребує кропіткої роботи і особистих налаштувань на довіру своєму вищому Я.