Люди та інші

Люди навколо емпата можуть робити те, що хотять, ще й бажано подалі, але емпатові всі їхні цирки, тіятри, практики хамелеонів, суддів та божків ні до чого - не може навіть бути трішечки саркастичним, бо одразу дістане по лобі. Таке правило. Неписане, але діюче.

Слова емпата мають властивість відкривати в інших те, що болить, сиділо роками, затерпло. Але разом з болем виходить і злість, образи - скажеш дрібне, а зачепиш айсберг. Тому не дивуйтеся, як скажеш про погоду, а почуєш про бабцю прадіда.

Найголовніше, що варто взяти емпату, як пам’ятку - чому іншим з вами незручно. Ви підсвічуєте їхнє нутро і те, що вони так майстерно маскують - милися-чесалися, а ось тут печалька, а що трапилося, хто такий неохайний прийшов? 
Винні будете ви, бо вони не готові бачити себе правдиво-голими.
Така правда, так вона працює і проявляється.

Деколи ходиш коло людини, як коло розбитого яйця, та хай там, лишній раз нічого не чіпаєш, а воно гляди - оживає, давай тобі на голову лізти, і за дрібне - пихатіє. Думаєш, ого, от тобі і научка, не попускай і не впускай на свою територію, нині пихате - завтра вредне і злобне, памʼятка на віки.

Такі писані й не писані закони буття емпата.  Особливо це видно тоді, коли хочеш жити щасливо, але робиш проти себе, так, як інші тебе спонукають. 
Можеш скільки хочеш себе оправдовувати - це вони такі, заманили, обхитрили - ти повинен слухати себе та свою інтуїцію, не переконувати себе, що біле то чорне і навпаки, бо ж
простісінько заведуть тебе у хащі его так далеко, що й півжиття не старчить, аби вийти звідти.

А коли ти найперше, що робиш, киваєш на усіх винних довкола - чим їх більше, тим далі ти від себе пішов у темну синяву маніпуляторів. Ти завжди маєш вибір - їсти добрі ябка, або збиті.

О, недавно почула мудру формулу - не згадуй про людину роки назад, а останні півроку, скажу вам - працює, як фірмовий годинник. Болюче місце пропуску для емпата - та є файна людина, диви, як гарно тобі все каже, а що з останній досягнень - ой, ну чого тобі там лізти? А того! Там сидять останні оновлення, і фу, які некрасиві, йди повільно і повз, тобі там робити нічого. Скористалася, майже інтуїтивно, а потім мислю - ну просто молодчинка я!

Людині-емпату з часом доводять, що вона аж ніяк не творець свого життя, мізерна і безвольна, тому слухай інших та крокуй з ними. І багато так і роблять. Ламають свою силу духу через і на користь темних ловців душ. По таких - неоране поле. Велика потреба часу і терпіння, аби знову вийти на свою дорогу істини.

Тому - будьте собою, женіть чужинців, шукайте своїх людей, прислухайтеся до свого голосу істини і будьте щасливі.

Саме так - творіть своє, бо у ньому саме сила, яка вам стане у нагоді. 
Я сотні разів себе запитувала - ну от люди роблять, а ти?

Слабо? Може й не слабо, але за то є ціна, котрою не хочу платити, а ти людям - певно байдуже. 
І кожен раз, коли себе пересилив - та хай буде так, бо ж диви як довкола, то все вступала у халепу.

І тому - кожен на своєму місці, з тим списком, що собі приробив. 
Чи як?