Хто ж тії люди

Деколи людина не знає, що вона емпат. І питає мене. Я теж не всіх відразу можу визначати, бо ж не знаю людину, але кажу, якщо ви є високо інтуїтивна, мудра та надчутлива персона, штучно знецінена своїм оточенням, на межі зневіри у собі - ви точно емпат. 
Отаке. 
Майже все у ціль. 
Але є одне «але» - людина має це прийняти у собі.

У житті емпата багато усього цікавого та розмаїтого. Один з цікавих прикладів, які пригадали сьогодні у розмові - це подружки.

Є особлива категорія, яка тримає емпатів для підзарядки. Причому - односторонньо і задурно.

Мало того, не дай Боже ти збрикнеш звідти - все, фу-фу, тебе на дошку безсовісних.

Докладніше.

Є у вас коліжанка Аграфка. Приходить зі своїми «тачками проблем» до вас за своїм особистим і зручним графіком, але після того, як ви її наберете.

Виливає душу, причому по умовчанню ви то повинні слухати тихо, кліпати очима дозволяється, аби лиш не перебивалисьте.  

Якби вам така потреба випала, що вас треба послухати, то стримайтеся - на вас нема ані часу, ані бажання.

Ну ви ж по кількох таких спробах - складете 2+2, то вам відбиває охоту на всі дзвінки.

Ого! 
Вредна ви!!!

Відразу догана вам із занесенням у особому справу - чого це ви не дзвоните?!!

Як то ви з рабства вийшли отак собі на раз-два?

Ну, ви зрозуміли, що далі йдете кожен окремо. 

Вам і без неї добре, але їй бракне донора - вона коло вас відмивалася і опірювалася, а тепер - баста.

Буде ще вас встидати, тиснути на слабкі місця, деколи відкрито маніпулювати, але вас то не грає більше.

Тому, дивіться, відтепер ще ліпше - правило номер один - нема чого когось пускати собі  в душу, бо ж диви, що з того виходить - очі заболять дивуватися, а руки - розгрібати завали по тому.