Становлення емпата

Емпат починає формувати свій світ відчуттів, іструментів та вібрацій ще змалечку - свідомо, інтуїтивно та підсвідомо.

Пам’ять з минулих перевтілень працює, як слабенький сигнал AM radio, але він є, де б і з ким емпат не був - має змогу визначити свою людину, якій хоч б якось можна було би довіряти, попри всіх інших, з якими треба бути насторожі.

У ближньому колі емпата є завжди людина-вартовий ( душа вищого ґатунку ), яка оберігає, зкеровує емпата, дає ключові речення для відкриття подальших вимірів чи їх перевірок, так і для сортування своїх від чужих,

У емпата змалечку гостре відчуття одинокості, яке прекрасно існує з таким вмінням знаходити спільну мову із більшістю людей, а що найцікавіше, це те, що ці люди між собою деколи й ворогують.

Цей широкий діапазон відчуттів і вміння легко керувати ним деколи призводить до тривалих переживань, що з тобою щось не так, наче ти є об’єктом маніпулювань, бо так не може, щоб таке було.

Насправді - все по-чесному, ти відчуваєш людину і маєш здібності ввійти у її простір, без усіляких зусиль, інша справа як довго ти там зможеш бути і які там вібрації. Як починає фонити, ти спокійно залишаєш увесь набір і повертаєшся додому.

Постійний пошук своїх людей деколи дає збій - втома бере своє і ти даєш дозвіл «схожим» бути прийнятими у своє коло. Такий процес, як правило, короткотривалий , бо схожі зразу щось чудять, після чого, іх делікатна скляна перепустка розбивається без шансу на відтворення.

Цей процес, можу ствердно сказати, є найбільш виснажливим, бо свої люди живуть як правило далеко, і деколи, ти, від одинокості душі, втрачаєш смак життя, а через монстри-сумніви попадаєш у різні халепи, бо постійна боротьба за себе, проти усіляких звинувачень у егоїзмі, правдивості, прямолінійності виснажують твою віру.