Глава 7

Додому до Назара Таша йшла трохи розсіяною і схвильованою в передчутті і страху перед задуманим. Таша все ще збиралася ризикнути і поцілувати чоловіка, пославшись на безглузду моду в інтернет-спільнотах. Зрештою, занадто довго вона була нероздільно закохана в Назара, і далі так тривати не могло. Таша не хотіла приховувати почуття вічно і страждати, дивлячись, як чоловік будує стосунки з іншими жінками. Краще вже бути впевненою, що «довго і щасливо» неможливе, ніж залишатися в невіданні щодо його почуттів і можливого спільного майбутнього.  

А подарунок Таша все ж купила під час обіду, на випадок, якщо Назар був просто ввічливим або загадане бажання виявиться якоюсь дурістю – що могло спасти на думку чоловікові, Таша не уявляла. Зате чудово могла уявити по дорозі в гості ідеальний вечір з коханою людиною. І зітхнула, зупинившись перед його будинком та замислившись, чи правильно збирається вчинити. Їй до тремтіння в колінах було страшно почути відмову або побачити огиду на обличчі Назара після поцілунку.

І все ж... надія в її душі вмирати не хотіла і будувала далекосяжні плани та повітряні замки, підганяючи дівчину до дверей і змушуючи натиснути на дзвінок.

- Чому ти так довго? - посміхнувся Назар, пропускаючи гостю в дім та посміхаючись на всі зуби.

Він був явно радий приходу Таші і не збирався це приховувати.

- Снігу накидало, йти слизько, сам же знаєш! – закотила очі Таша, посміхаючись у відповідь як завжди веселому, а сьогодні ще й чимось збудженому чоловікові, що буквально витрусив її з пуховика. – А ти якось надто бадьоро виглядаєш, це підозріло після робочого дня! Що сталося?

- Як це що? Свято на носі! – посміхнувся чоловік і кивнув на пакет. – А це мені?

- Ага, на випадок, якщо твоє бажання – святкувати голяка, - розсміялася Таша у відповідь.

- Як шкода, я ж саме це і хотів загадати, - навмисно засмученим голосом відповів чоловік, кривляючись і корчачи зворушливі гримаси. 

- Ну от бачиш, як добре я тебе знаю.

- Тільки не думай, що подарунок позбавляє тебе обіцянки виконати бажання! - кинув Назар, допомагаючи дівчині роздягнутися.

- Звичайно, якщо воно не порушує закон і етичні норми!

- Відколи це ти стала такою ханжею? - посміхався Назар, продовжуючи пікірування і проводжаючи Ташу на кухню. – І що ж ти мені принесла?

Обіцяну випивку Назар похвалив, поставивши на святковий стіл. А подарунок розпакував і розсміявся, побачивши там прикрашений різдвяними ялинками кітель.

- Хлопці мене засміють, - хитаючи головою, посміхнувся чоловік і надів фартух. – Але для рольових ігор в ліжку підійде відмінно. 

Таша ледь повітрям не подавилася, але розсміялася, оцінивши жарт, і поцікавилася:

- Тобі допомогти?

- З рольовими іграми? - грайливо піднявши брову, підморгнув Назар.

- З приготуванням страв, - закотила очі Таша. 

- Було б непогано. Я трохи не встигаю. Наріжеш салат?

- Без проблем, - кивнула дівчина, проходячи у вітальню-студію, поєднану з кухнею, де вже був накритий і сервірований стіл з фруктами, закусками та випивкою.

Таша навіть задивилася на всю красу і маленькі вигадливі закуски у формі ялинок, сніговиків, грибочків та інших новорічних прикрас.

- Як гарно! Тобі дійсно потрібно відкривати свій залад! Ти просто марнуєш час у цьому гадюшнику!

- Зате я там у хорошій компанії, - посміхнувся чоловік, ставлячи на стільницю овочі для нарізання. - Ось, підійди сюди. Дивись, як мені потрібно нарізати...

Таша підійшла до чоловіка, слухаючи пояснення і дивлячись на його руки з довгими пальцями і виразними венами, мимоволі облизуючись від того, наскільки сексуальним зараз виглядав чоловік. У душі закрадалися думки про те, що Таша - фетишистка, але її в Назарі хвилювали не тільки руки, не тільки той факт, що він постійно смачно її годує, і не тільки те, яким привабливим він був. Таша любила в чоловікові практично все.

- Назар, я тут подумала, що, напевно, пора мені шукати іншу роботу. Кава – це приємне захоплення, але не дарма ж я в університеті штани протирала, - посміхнулася дівчина, нарізаючи огірок. – Треба ж і про кар'єру подумати...

- Так сильно не хочеш варити мені каву в обідню перерву? – зовсім невесело посміхнувся чоловік, ніби навмисно не дивлячись на Ташу. 

- Думаю, я могла б її варити і в інший час доби.  

- Вранці? – раптом кинув Назар, поглянувши подрузі в очі і змусивши на мить застигнути в розгубленості.

- Тоді ми обоє запізнимося на роботу. Ти ж знаєш, яка я незібрана, – віджартувалася Таша, не знаючи, як ще реагувати на випад Назара.

- Так, знаю. Сподіваюся, нам хоча б по дорозі буде, інакше тебе швидко звільнять. Ти ж напевно проспиш у свій перший же день, - зітхнув чоловік, намагаючись жартувати, але явно засмутившись.

- Тоді є надія, що ти і далі будеш зустрічати і проводжати мене вранці, - посміхалася Таша, нарізаючи салат. - Я ж нікуди не дінуся, просто зміню місце роботи. Та й потрібно ще знайти нове місце, тож звільнятися поспішати я не буду. Ще кілька тижнів безкоштовної кави тобі забезпечена, можеш не турбуватися.

- А так, напевно, - нахмурив брови чоловік, люто розтираючи в глиняній мисці горіхи.

- О, невже буде кутя?! - захоплено вигукнула Таша, заглядаючи під руку і намагаючись розрядити обстановку.

- Так, буде, але нескоро, якщо і далі продовжуватимеш чіплятися за рукав, - буркітливо відповів чоловік. 

- А можна мені потім ложечку солодкого маку?

- Можна, - посміхнувся Назар, знаючи звички подруги і вже приготувавши маленьку піалу. - Ось, я залишив.

- Це для мене? - здивовано витріщила очі Таша.

- А для кого ж іще, - пирхнув Назар і продовжив готувати, не помітивши, як сильно розхвилювалася дівчина.

У цей момент Таша нарешті зважилася на поцілунок, відклавши прибори. Вона видихнула, як перед стрибком у прірву та взяла для страховки телефон, поставивши його на стільницю.