Глава 2

До обіду Таша вже встигла втомитися. Відвідувачів було багато, вони текли рікою, немов в джунглях Кіплінга ті «руді ріки». І вона відчайдушно чекала, коли закінчиться тиждень, а її нарешті змінять. Проте був у цьому всьому і приємний момент, немов ковток повітря – невелика перерва на обід з Назаром. І звичайно ж його випічка.

- Ось, приніс, як обіцяв, - посміхнувся чоловік, поставивши на столик у кутку кафе тарілку з улюбленим десертом Таші - листкове тісто з джемом і згущеним молоком.  

Звичайно, Назар міг би спекти десерт більш оригінальний та вигадливіший, але дівчина обожнювала саме цей, ностальгуючи за часами, коли вони були ще дітьми і хлопець залишався ночувати у сусідів. Так вже сталося, що його матері довелося працювати в нічні зміни, коли батько пішов з сім'ї. І часто гостюючи у них вдома, Назар приносив з собою саме цей десерт – його мати балувала Ташу, намагаючись віддячити її батькам за допомогу і відволікти сина від сімейних негараздів. Саме завдяки десертам і її гастрономічній меркантильності Таша і подружилася з Назаром, давно змирившись з усіма його дивацтвами і прагненням відкрити свою справу. У цьому дівчина його всіляко підтримувала, хоча й не особливо сподівалася на вдалий результат, адже почати бізнес без серйозного капіталу здавалося нереальним. Тому раділа хоча б тому, що Назару вистачало розуму не влізати в кредити.

Власне, якщо говорити чесно, щоранку вона спізнювалася навмисно, щоб напоїти його гарячим чаєм або кавою і заощадити навіть у дрібницях. А натомість вимагала смаколики, намагаючись не зачепити почуття чоловіка і знаючи, що за цей десерт йому не доведеться платити – використовувати залишки тіста і джема було не проблемою.

Ось і зараз розпливлася в посмішці, поставивши велику чашку лате перед хлопцем і шматок піци.

- Умм, яка краса, - простогнала дівчина, хапаючи свій десерт і насолоджуючись випічкою. - У тебе золоті руки. Як завжди, смачно. Дякую.

- І тобі, - здивовано кліпнув Назар, дивлячись на свій випадковий обід. - Ти мене балуєш.

- Ага. Сьогодні вдалий день, так що можу собі дозволити пригостити найкращих працівників кондитерської.

- Я не голодний! Але дякую, - пирхнув Назар, проте шматок відкусив, наминаючи піцу і запиваючи гарячим напоєм. - А на честь чого застілля?

- Та власне ніякого приводу немає - відвідувач зайшов, пригостив нас коробкою. Він давно до наших дівчат клини підбиває. От я і вхопила шматочок для тебе.

- До дівчат? А ти - теж з тих дівчат? - продовжуючи жувати, кивнув Назар, на що Таша знизала плечима, посміхнувшись.

- Він не в моєму смаку.

- А хто в твоєму?

- Гм, дай подумати... Здорові лисі чоловіки з перекачаними м'язами і килимом з волосся на грудях? - сміялася Таша, змусивши хлопця поперхнутися. - Та жартую я, жартую. Обережніше.

І поплескавши Назара по спині, хотіла сказати, що руді хлопці їй теж подобаються, але не встигла... За столик безцеремонно плюхнулася Ліля, випнувши груди і розплившись в посмішці гієни – принаймні саме так сприймала її зараз Таша. 

- Сподіваюся, я не заважатиму, - промуркотіла Ліля, зазивно схрестивши руки під грудьми і виставляючи всі свої принади на загал. - Зараз перерва і стало трохи нудно.

- То йди посуд помий або столи протри. Хіба роботи мало? – не втрималася Таша, вже здогадавшись, що Ліля пішла на штурм і щиро шкодуючи, що ляпнула вранці зайве.

- Постійно працювати – здоров'я не вистачить. Потрібно хоч трохи відпочивати, правда? – кинула дівчина, дивлячись на Назара і явно підморгуючи йому. - Мене, до речі, Лілею звуть, будемо знайомі?

- Та ми начебто вже знайомилися, - проковтнувши останній шматок піци, здивовано моргнув Назар.

- Так це ж не близько. А хотілося б дізнатися про тебе більше. Все-таки, сусіди, весь день поруч працюємо.

- Ще дізнаєтеся, - не витримала Таша, кивнувши в бік каси, де вже зупинився покупець. - Іди краще обслужи замовлення.

- А може ти зможеш? - променисто посміхнулася Ліля, дивлячись на співробітницю.

- У мене зараз перерва. Буде у тебе - теж посидиш, відпочинеш, - пирхнула Таша, спостерігаючи, як повільно і граціозно підвелася панночка і похитала задом з таким розмахом, що ледь не знесла столики.   

- Що це з нею? Теж десерт безкоштовний хоче? - витріщивши очі, кинув Назар.

- Ні, ти їй подобаєшся. Вона так залицяється. 

- Та ну? Ось так просто?!

- А що? Радий?

- Це перебільшення, але приємно.

- Хочеш з нею зустрічатися?

- Хіба я говорив щось подібне? – схиливши голову і допитливо піднявши брову, видихнув Назар.

- Вона гарненька.

- Можливо. Але гарненьких багато, а мені потрібна особлива, - підморгнув чоловік і підвівся, потріпавши Ташу по голові. – Все, ввечері побачимося, у мене зміну теж продовжили.

- Правда? Значить тепер до кінця свят так і будемо ночами додому повертатися, - втомлено зітхнула дівчина, згадуючи графіки роботи магазину.   

- Нічого, зате йти буде не нудно, - відмахнувся Назар і пішов у свою кондитерську творити шедеври.