Глава 1

- Десять, дев’ять, вісім…

- Стій! Не рахуй так швидко! Це нечесно! - кричала Таша через вікно, сміючись і ледь не падаючи по дорозі.

На жаль, натягувати штани і бігти одночасно ніяк не виходило.

- Сім, шість...

- У тебе зовсім совісті немає! – крикнула дівчина, буквально влітаючи в черевики.   

- П'ять, чотири...

- Та що ж у тебе язик ніяк не відсохне, – бурмотіла Таша під ніс, починаючи дратуватись і смикати за шнурки. 

- Три, два...

- Біжу! - на ходу закричала дівчина, запахнувши куртку і абияк натягнувши на голову шапку. І відчинила двері, ледь не збивши з ніг високого хлопця з яскраво-рудим волоссям.

- Прибігла, - задоволено посміхнувся Назар, сунувши руки в кишені і злегка схиливши голову. – Програла. Сьогодні за каву платиш ти.

- Знову?! – простогнала Таша, закотивши очі. – Ти навмисно приходиш так рано!

- Можливо. Халявна кава на дорозі не валяється.

- Ти ж платиш за булочки і десерти, так що я все одно у виграші, - хмикнула дівчина, підморгнувши.

- Так, знаю, але інакше мені довелося б ще й каву тобі купувати, і ти б мене розорила.

- Не знала, що кухарям так мало платять.

- Я кондитер! І намагаюсь відкласти. У мене великі плани, тож прийми поразку гідно і поспішай, інакше ми запізнимося.

- Гаразд, вже йду, - буркнула Таша, зачиняючи двері. І не втрималася, позіхнула.

- Не виспалася?

- Ні, вчора знову допізна закритися не могли. Народ ніяк не вгамовувався. Швидше б ти вже накопичив на свою кондитерську, я б змогла працювати у тебе і висипатися.

- Я тебе ні за що не найму, - пирхнув Назар, тихо сміючись. - Ти ж будеш постійно спізнюватися і спати прямо на робочому місці. Ти мене по світу пустиш!

- Не знала, що твоє кафе буде таким кволим і безперспективним, що його змусить збанкрутувати одна тільки бариста.

- Не одна, а ціла ти! - пирхнув Назар, поправивши Таші шапку. – І як ти примудряєшся бути такою нечупарою по дорозі до центру, і виглядати з голочки – на роботі?!

- Це вроджений талант, тобі не зрозуміти, – посміхнулася Таша і пришвидшила крок, намагаючись не відставати.

До кафе Таші було всього двадцять хвилин пішки, так що обоє намагалися хоча б по дорозі з дому гуляти по вулиці. Весь інший час доводилося працювати, адже погода не балувала і ставало все холодніше, а в кафе народу - вдвічі більше, не кажучи вже про те, що наближалися зимові свята і парочки, немов гриби, постійно товпилися в черзі за столиками. Це було зовсім не дивно, з огляду на той факт, що кафе розташовувалося в торговому центрі. Тож усі, хто купував сезонні речі та подарунки до Різдва, обов'язково заходили випити чогось гаряченького. А так, як покупців стало більше, центр працював довше ще на годину.

- Сьогодні знову продовжать, - зітхнула Таша, дивлячись на величезну високу будівлю і чергу перед нею. - Швидше б закінчилися свята, а ти - відкрив кафе.

- Потерпи, ще трохи залишилося, - підморгнув Назар і посміхнувся. - Якщо я впораюся швидше, допоможу тобі. І не хмурся, у тебе гарна посмішка.

- Дякую. Побачимося в обід, - кивнула Таша і крикнула наостанок. - Не забудь зробити слойки з джемом!

- Не забуду, - посміхнувся Назар, махнувши дівчині рукою, і зайшов у кондитерську.

А Таша знову позіхнула і повернула до кав'ярні навпроти. І одразу ж натрапила на мрійливий погляд своєї нової співробітниці, Лілі.

- Ти вже тут? - похитала головою дівчина, роздягаючись і приводячи свою зачіску до ладу. - І чого тобі вдома зайву годину не сидиться?

- І тобі доброго ранку, - закотила очі Ліля, дивлячись через скляну перегородку на хлопців, які працювали навпроти.

- Доброго, але пізніше, - знову позіхнула Таша і одягла ажурний, на її погляд вульгарний, фартух. - Я б ще трохи поспала.

- Я б теж з таким красенем не хотіла б з дому і носа показувати, - зітхнула Ліля, підперши рукою підборіддя.

- Ти про Назара, чи що?

- А про кого ж іще. Пощастило тобі.

- Це правда. Він хороший.

- Так, і симпатичний, - кивнула дівчина задумливо дивлячись на кондитерську навпроти.  

- Знову мрієш?

- Заздрю.

- Голодна чи що?

- Та ні! Хочу собі такого ж хлопця, можна не рудого, але милого... А ви давно зустрічаєтесь? 

- Ми - друзі, взагалі-то, - збентежено посміхнулася Таша.

- Так ви не разом? - надихнулася дівчина, відлипнувши від стільниці. - Таш, а ти не будеш проти, якщо я до нього позалицяюсь? 

- Він не маленький, думаю, і без моєї згоди може рішення приймати, - чомусь роздратовано кинула Таша. - І взагалі, може ми попрацюємо, замість того, щоб чоловіків обговорювати?

- А? Так, звичайно, - розсіяно кивнула співробітниця, глянувши в бік кондитерської і машинально поправивши зачіску... 

Шановні читачі, вітайте новинку - історію кохання Таші, на яку чекає інтригуючі та неочікувані подарунки на Різдво. Запрошую підписуватись, ставити лайки та коментарі, якщо книга сподобалась) Залишайтесь з героями, буде цікаво!