Глава 23

— Привіт, Алін, можеш, будь ласка, скасувати на сьогодні всі записи. Я, здається, знову отруїлася, — прошу вранці в адміністраторки салону, сидячи у ванній на холодному кахлі.

Нудота наздогнала мене зовсім несподівано. І головне — я нічого такого вчора не їла.

— Слухай, може, тобі до лікаря звернутися? Це вже який раз за останні кілька тижнів?

— Твоя правда. Уже разів п’ять, мабуть. Хоч би нічого серйозного.

Приводжу себе до ладу, вмиваюся й пишу своєму терапевту. Записуюсь до неї на візит після обіду.

— Які у вас ще симптоми, крім ранкової нудоти?

— Запаморочення. Здається, все.

— Який у вас день циклу? Чи є затримка?

— День циклу? — перепитую безглуздо. — Ну, — намагаюся подумки прикинути, коли в мене востаннє була менструація, і не можу згадати. — Останнім часом у мене було багато стресу, тож у мене збився цикл.

— Тест на вагітність робили?

— Тест? Ні-ні, це точно не вагітність.

Жінка підіймає на мене скептичний погляд. У мене ж усередині розгорається хвилювання. Та ну, яка вагітність? У мене з Іваном нічого не було кілька тижнів до того моменту, як я дізналася про його зраду, а потім… Потім був Максим. Але це неможливо.

— Отже, так, зробімо наступним чином: ви здасте загальний аналіз крові, а вдома зробите завтра вранці тест. Після цього буде зрозуміло, у який бік рухатися далі. Якщо вагітність не підтвердиться, випишу вам направлення до гастроентеролога.

— Так, звичайно, — вимовляю розгублено, підводячись зі стільця. Руки тремтять. — Дякую вам, до завтра.

Хоча не зовсім впевнена в тому, що завтра ми побачимося. Страх паралізує. Раніше із завмиранням серця чекала вагітності, планувала, вітаміни пила. А зараз почуваюся так, ніби це найгірше, що зі мною може статися.

Насамперед — біжу в аптеку. Купую кілька упакувань із тестами. Сил терпіти до ранку немає. Заходжу додому й, не знімаючи взуття, прямую до ванної кімнати.

Довго не можу змусити себе подивитися на тест. У грудях серце б’ється швидко-швидко. Пригадую, що нещодавно хворіла й приймала ліки, і мені ще гірше стає. Раптом дитині зашкодить?

А потім обриваю себе на думці. Зовсім із глузду з’їхала? Житла немає, грошей немає, чоловіка немає, яка дитина?

Дивлюся на тест — і все обривається всередині.

Дві смужки. Одна яскрава, червона, друга бліда, але чітка.

Вагітність? Ні-ні-ні.

А раптом таки від Івана? Буває ж таке, що перший місяць у жінки все одно місячні йдуть. Хоча, якщо від Максима, то зовсім не легше.

Що робити?

Мене захльостує справжня паніка. Не можу знайти собі місця. Мені потрібно просто зараз дізнатися, чи точно я вагітна і який термін.

Дивлюся на час: четверта вечора. Можна обдзвонити приватні жіночі клініки, десь та знайдеться вільне місце на сьогодні.

Цим і займаюся наступні пів години, і мені таки щастить. Викликаю таксі та їду в інший кінець міста.

Мені неймовірно страшно. Дитина зараз — дуже не вчасно. Що робити, якщо я вагітна?

Від усіх цих питань починає паморочитися в голові. Згадую, що сьогодні навіть не їла ще. Спочатку нудило, потім нервове потрясіння.

— Приїхали, — повідомляє водій, оскільки я не поспішаю вибиратися із салону й не помічаю, що відбувається навколо мене.

— А, дякую, — знаходжу в сумочці кілька купюр, простягаю йому й виходжу надвір.