4

Я провела прекрасні два місяці у Мексиці. Нарешті випала нагода відчути себе вільною від будь-яких обов’язків та потреб.

Напевно, саме тоді оазис ненависті та бажання помсти, які жили в мені останні місяці, щезли. Це не означало, що я пробачила всіх, хто заподіяв мені зло. Зовсім ні, проте Генрі Блумбергу дісталось набагато менше моєї злоби, ніж Адамові.

Із ним виявилось набагато легше, ніж із його попередником. Можливо, тому, що він сам був до цього готовий.

Повернувшись до Чикаго, я відразу відправилась до його банку. І там, нарешті, мені пощастило, пустивши в хід фірмову посмішку та ще декілька простих прийомів, вмовити охоронців відчинити двері кабінета керівника.

Генрі Блумберг аніхтрохи не змінився з дня нашої останньої зустрічі. Я могла помилятись, бо бачила його лише двічі або тричі. Але погляд червоних, запалених очей, стійкий запах тютюну, змішаного з алкоголем – все це лишалося з ним, як і тоді, коли він був моїм нареченим.

Спочатку він дуже здивувався, побачивши мене, і тільки мовчки слухав про моє бажання взяти кредит у його банку для виплати боргів родини Піллз. Генрі так заслухався й задивився, що відкрив рота, настільки широко, що можна було розгледіти, як у куточках губ збирається слина.

Я не могла ненавидіти його. Він викликав лише стійке почуття відрази та ще чогось, схожого на жалість. Але відступати нікуди.

Генрі у відповідь довго щось мугикав про себе, а потім, запинаючись та не відводячи погляду від моїх грудей, сказав, що радо допоможе по старій дружбі. Я вже хотіла розсміятись йому в обличчя та нагадати, що між нами ніколи не було дружби. Але змовчала й лише звабливо посміхнулась.

Завтра-післязавтра він остаточно потрапить у мої сіті.

Тоді Генрі не наважився запросити мене на побачення, хоч і відверто заглядався та навіть облизувався, коли думав, ніби я не бачу. Ми з ним домовились зустрітись тут наступного дня, і я пішла, цілком впевнена у своїй перемозі.

Тепер вона вже не діставляла мені стільки радості, як у випадку з Адамом. Але принаймні, це гарна можливість заробити ще грошей, трохи розоривши Генрі. Або навіть не трохи.

Так і зав’язались наші стосунки. Це сталося саме наступного дня, коли я прийшла до кабінету Генрі й зачинила двері. Тоді він уже відверто витріщався на мене й голосно сопів, доки я ще раз розповідала про мету свого візиту. А потім сказав у відповідь, що міг би дати мені десять кредитів. Тільки за однієї умови.

Можливо, він не думав, що я погоджуся відразу. І справді, якби мета мого візиту була іншою, навряд чи йому тоді вдалося б звабити мене.

Але я не мала причин для роздумів. Можна було б поламатися, зробити вигляд, ніби те рішення дуже важке та складне, покорчити з себе незайману. Але не хотілося витрачати час. Та й все одно, згодом Генрі дізнається, що досвіду в мене вдвічі чи втричі більше, ніж він підозрював.

Я чекала запрошення до якоїсь квартири чи будинку, але він взяв мене відразу в кабінеті.

Я не думала, що Генрі здатен на подібне. Його широке, червоне обличчя не мало жодного натяку на винахідливість чи креативність. Але не сказати, що була приємно здивована – навпаки, більше роздратована, бо це тривало тільки три хвилини, та будь-які враження чи відчуття потонули у жахливому запаху тютюну, поту й віскі, змішаних між собою.

Генрі сопів, розстібаючи свого пояса, а потім двічі кашлянув, доки притяг мене до себе. Це відбулося прямо на його робочому столі, і мені не довелося знімати з себе все, хоч я й вдяглася так, щоб зробити це в майбутньому максимально легко й просто. Він постійно сопів та хрипів, щипаючи мене товстими, зашкарублими пальцями, але його активність завершилась після того, як він розстебнув пояса. Все інше довелось робити мені самій. Спочатку я думала розтягти це надовго, щоб вразити Генрі своєю майстерністю, але він дихав мені прямо в обличчя, і це було несила терпіти.

Я вже збиралась відмовитись від ідеї продовжувати помсту, але мій новоспечений коханець хотів іншого. А саме, продовження цих неприємних трьох хвилин.

Наступних десять чи п’ятнадцять я вислухувала його жалоби.

Генрі розповів, що дружина ніколи не кохала його. Міс Ванда наклала оком на його статки, й саме через те згодилась продати свою честь. Вона була готова на все, тільки б отримати перспективного нареченого, і їй це вдалося. Але після народження сина вони більше не спали разом.

Я тепер розуміла, чому. Ванда мусила піти на дуже неприємну жертву, бо секс із таким, як Генрі, не давав задоволення. Тепер, коли вона мала його за чоловіка, й отримала дитину, як запоруку того, що шлюб і справді принесе вигоду, немає потреби продовжувати.

Хоча саме в цьому й полягала головна помилка Ванди. На таких умовах її чоловік цілком міг би витратити всі свої статки на повій, тільки б отримати те, чого не вистачає в шлюбі.

Саме цього, останнього, мені й хотілося.

Того ж вечора я переїхала з готелю до нового будинку, який винайняв для мене Генрі. Дім був великим та шляхетно обставленим, там працювало четверо слуг. За це довелося заплатити тієї ж ночі, бо новий коханець забажав залишитись зі мною.

Я досить швидко призвичаїлась до нього. Його активність у сексі зводилась до того, що він знімав із себе одяг. Далі я робила все сама, а він просто лежав, постогнував та незмінно сопів, час від часу щипаючи та дряпаючи мене. Це не можна було назвати приємним, але за кілька тижнів я звикла.

Вражений моєю досвідченістю та поступливістю, Генрі почав робити саме те, чого я від нього чекала. Вже за тиждень в мене була купа найдорожчих суконь та коштовностей, а за два тижні я пила найдорожче вино і їла найкращу їжу, яку для мене готували особисті кухарі. І все це – за кілька хвилин простих старань у ліжку, з якими могла би впоратись і сама Ванда!

З часом я забула про помсту, отримуючи задоволення від свого нового статусу. Згодом Генрі дечому навчився в мене і перестав лежати дровинякою в ліжку. Щоправда, від цього його запах не покращився, як і моє сприйняття його самого. Але ці стосунки приносили задоволення вже тому, що я сердилась на Ванду та вважала їх своєрідною перемогою над нею.