Епілог

Два роки потому.

Арсен (Арс).

Ми з Соломією разом та дуже щасливі. Вона ще вчиться в аспірантурі, а я займаюсь бізнесом з татом. Дід повністю відійшов у сторону. Йому у позаминулому році стало зле у відрядженні. У діда був передінфарктний стан. Це все через нерви. Бізнес його вимотав, тому зараз він відпочиває. Мені подобається займатись цією справою як дід мені й казав. Я більше не їжджу у відрядження в інші країни, у відрядження їздить тато. Я їжджу виключно по країні, та й то рідко. Може раз у пів року на два тижні їду, а так завжди у Києві. Після роботи завжди з Мією. Вона за всі ці роки як випустились зі школи дуже змінилась. Мені дуже подобаються її зміни. І вона каже, що їй подобаються ці зміни.

Ми з Мією одружились за два тижні як я зробив їй пропозицію. Все готувалось у шаленому темпі. З підготовкою до весілля мені трохи допомагав тато. Мія зі своєю мамою самі готувались до весілля. Вони ходили в салони весільних суконь. У неї була дуже красива сукня.

На нашому весіллі було багато людей. Воно не було скромним від слова зовсім. У нас на весіллі були мої батьки, дідусь, батькові друзі. Звичайно ж були мої подруги. На щастя їм всім вдалось до нас приїхати. Я взагалі про них ні разу не згадував, а зараз скажу про них декілька слів. Моїх подруг звати Ангеліна, Адріана, Мілана, Інна, Віталіна, Ліка та Зоря, а точніше Зоряна. Їх у мене сім. Наші дороги розійшлись, коли ми були у дев’ятому класі. Ми всі вчились в різних школах та все ж. Ангеліна, Мілана, Зоря та Інна пішли після дев’ятого класу вчитися у коледжі, а всі інші включаючи мене довчились всі одинадцять класів. Зараз в Ангеліни, Адріани та Ліки є спільний бізнес. Вони займаються дизайном одягу. У них не раз були покази на яких я на жаль не був присутнім. А ось Мія на них була, казала, що було дуже цікаво. Інна та Зоря вчились у Франції, а Мілана та Віталіна також відкрили якусь спільну справу, точно не знаю яку. Моя Соломія познайомилась з подругами лише на весіллі. Вона з усіма подружилась. І зараз вони подруги як мої, так і Соломії. До речі, Мія з ними зустрічається, проводить час разом. А я не хочу вже знаходитись у їх компанії, бо мені вистачило дитинства. Спогадів про те, як вони на ді мною “знущались”. Я цього ніколи не забуду.

До речі, трохи розповім про свою сестричку Мірру, вона вже доросла. Мірра у цьому році пішла у перший клас. Їй подобається вчитись. Вона каже, що це цікаво. Ми з нею бачимось рідко, але коли я з Мією приїжджаємо до моїх батьків Мірра дуже щаслива. Я їй дарую різні подарунки. Останній подарунок це було цуценя за яке мене мої батьки ледь не прибили. Вони мені не дозволяли заводити домашніх улюбленців, а тут з’явилось ось це чудо. Я подумав, якщо у мене не було домашньої тварини, то чому у Мірри не повинен бути. Тим більше вона мріє про песика. Точніше мріяла, бо зараз він є, і вона щаслива, чого не скажеш про моїх батьків. Клопотів у них стало більше.

Коли я у відрядженні, а у Мії є вільний час, вона проводить його з Міррою. Сестричка вважає Мію своєю сестрою, що приємно.

Сьогодні у нас дуже цікавий день. Ми з Мією йдемо на зустріч випускників. Побачимо своїх однокласників, які були проти того, щоб ми з Мією були разом. І я впевнений, що ще ніхто не знає, що ми одружились. Я хочу побачити їх обличчя після такої новини.

Ми з Мією вже вийшли з машини. У мене є свій водій, тому за кермом не я, а це означає, що можна трохи випити. Ми зайшли у ресторан, який орендували на п’ять годин, вирішили, що цього часу буде достатньо аби побачитись, поговорити.

У ресторані вже знаходилось декілька наших однокласників. У залі вже був Єгор, якого я давно не бачив, бо часу немає. Також була Марійка, яка стояла біля Єгора та розмовляла з ним. Цікаво, а Рита буде?

Ми з Мією підійшли до Єгора та Марійки.

- Привіт, друже — сказав Єгор, ми потиснули один одному руки.

- Давно приїхали?

- Хвилин десять тому

Ми розмовляємо вже як двадцять хвилин. Я побачив як в ресторан зайшла Рита. Поки вона розглядала зал, стоячи при вході, я встиг її роздивитись. Її волосся зібране у дульку, стриманий макіяж, одягнена у жовтий офіційний костюм та туфлі на шпильках. І тримає в правій руці маленьку білу сумочку. Стала такою діловою. Цікаво, чим вона займається?

Рита підійшла до нашої компанії.

- Всім привіт — вона посміхнулась на всі свої тридцять два зуби. Ми почали розмовляти, а через декілька хвилин всі всілись за стіл, бо прийшли всі, хто хотів та й міг. Серед всіх нас не було Дані. Я знаю, що він зараз в іншій країні. Він поїхав вчитися у Нідерланди. Вирішив там залишитись, щоб жити, сказав, що йому подобається ця країна.

Всі сіли за стіл, нам офіціанти налили у келихи вино. Ми всі випили по ковтку, а після почали спілкуватися.

Соломія (Мія).

Ми з Арсеном вже як два роки одружені. Як змінилось моє життя після весілля? Я б не сказала, що воно якось змінилось. Хоча, ні змінилось тим що тепер Арс весь вільний час проводить зі мною. Ми ходимо у різні ресторани, їздимо до його батьків.

Напевно треба розповісти, як пройшло наше весілля. На мою думку, весілля пройшло добре. На ньому були всі, кого ми хотіли бачити. Окрім тих, кого запросив Арсен, у нас були ще мої батьки, татова мама приїхала з Португалії. Так, я про неї нічого не розповідала. А, що можна розповісти про людину, яку ти не знаєш? Нічого. Знаю лише одне, вона приїхала заради мене. З татом на скільки я зрозуміла, вона давно посварилась. Вони навіть на весіллі уникали один одного. Ще на весіллі були присутні Роман з Лізою, тітка Лара, тітка Дана та тітка Світлана, яка по суті була нашою вчителькою історії України у школі. Арсен знає, що це моєї мами подруга, тому не був проти аби вона була присутня на святі. Познайомилась на весіллі з подругами Арса. Вони такі милі. Мене вони прийняли у компанію як рідну. Ми неначе спілкувались все життя з ними, але то було тільки перший раз як ми побачились. Зараз я з ними зустрічаємось та гуляємо. Коли ми розмовляли на весіллі, то дізналась дуже цікаву річ про Арса та Адріану. Виявляється, що між ними була симпатія. Арс сказав, що це вже давно в минулому, що у них нічого б не вийшло, бо вони різні.