23.2 глава "Випускний (Арсен)"

Арсен. (Арс).

Останні два тижні якось не вдається виспатись. У мене з’явилась сестричка. Вона майже кожну ніч всю ніч може плакати. Ми з татом допомагаємо мамі. До речі, мою сестричку звати Мірра. Це ім’я для неї вибирав я. Батьки дали мені можливість вибрати ім’я сестричці. Хоч вона й плаче всю ніч, капризує та я щасливий, що у мене з’явилась сестра. Тільки мені щось підказує, що ми аж ніяк не будемо з нею бачитись. Я їду у Штати, приїду нормально лише через чотири роки. Можливо Мірра подумає, що я просто для неї якийсь дядько, а не брат. Не знаю як воно буде.

Сьогодні випускний вечір. Останній дзвоник вже був. І “лінійка” пройшла таки добре. Ми з Мією танцювали танець у центрі двору. Увагу Мія більше не боїться, що добре, адже вона б хвилювалась і рухи вийшли не такими якими потрібні були. А так вийшло все добре. Зараз же ми вийшли з квартири, щоб піти у школу. Наші з Мією батьки на жаль не будуть на офіційній частині, адже у цей час у них ще є робота. А ось у ресторан вони встигнуть приїхати, що добре. Бо яке ж святкування випускного без них.

Ми до того як піти у школу заїхали до моєї бабусі, маминої мами. Вона погодилась посидіти з Міррою сказала, що з великим задоволенням посидить з онукою. Дідусь її підтримав. Вони на відмінну від татових батьків живуть душа в душу. Це приклад ідеальної, як на мене, сім’ї. Коли я був у них, то жодних різких слів, криків чи щось типу того не було взагалі. А ось татові батьки сварились постійно. І татова розповідь про них пояснила чому воно так відбувалося. Але частіше я був у татових батьків, де були ці сварки. Я на них вже надивився та наслухався. Тепер у мене немає бажання з кимось сваритись, кричати та все тому подібне. Сподіваюсь, що у майбутньому ми з Соломією будемо такими ж як батьки моєї мами. Також не будемо сваритись та підвищувати один на одного голос. І сподіваюсь, що мені не треба буде перепрошувати як я це робив вже два рази. Мені цього вже вистачило, щоб зрозуміти, що сваритись та робити погані вчинки у стосунках погано. Краще жити душа в душу, аніж як жили татові батьки.

Відвезли ми Мірру до бабусі та дідуся. Соломія та її мама з ними познайомились. Бабуся сказала, що Мія має гарний вигляд. Навіть дуже гарний. І звичайно пожартувала як вона любить. Бабуся сказала “Дивись за нею, а то вкрадуть”. Мія після її слів почала сміятись та і я також.

Офіційна частина, де нам видавали атестати пройшла цікаво. Директорка казала кожному приємні слова. Атестат Соломії вона дала з такими словами як “Я пам’ятаю тебе зовсім маленькою дівчинкою замкненою у собі. А зараз я бачу перед собою відкриту до спілкування дівчину. Пам’ятаю цей день коли ти показала на що ти здатна та одягла у школу сукню. Альбіні Мирославівні це не сподобалось, але, як на мене, ця сукня тобі пасувала. Тримай атестат”. Мені вона сказала слова “Арсене, ти нас всіх дивував своїми знаннями з першого дня навчання у школі. Єдине питання до батьків, чому ви його не відправили вчитися у ліцей? У нього відмінні знання, щоб вчитися саме у такому закладі. Та це нічого, бо зараз він тут отримує цей атестат та золоту медаль, яка по праву його”.

І ось нарешті ми їдемо у ресторан. У ресторан моїх діда та тата. Всі батьки погодились аби цей випускний вечір пройшов саме в ресторані моїх батьків. І мені це подобається, адже знайомий ресторан, все знайоме. Ніякого дискомфорту з цього приводу не буде.

Моя мама за кермом, як завжди. Коли тата немає, а треба кудись їхати, то за кермо сідає мама. У неї є особистий автомобіль, що дуже зручно. Дід мені сказав, щоб я теж склав екзамен та отримав права ось тільки це буде вже у США. Я подивився там умови отримання прав інші, я б не сказав, що набагато інші, але все ж. І чесно, я тільки за те, щоб отримати права.

По дорозі ми ще розмовляли. Мами розмовляли знову про нас. Ох, і коли ж їм набридне про нас говорити? Напевно, що ще довго будуть обговорювати між собою нас. Вони ж тільки сьогодні познайомились.

Ми приїхали у ресторан. Зайшли у нього, у залі вже були наші однокласники. Мені поки ми їхали дзвонив Єгор, питав де ми. Він з Марійкою як виявилось приїхали першими. Та коли ми приїхали у залі вже були інші однокласники окрім них. На нас звернули увагу всі присутні. Ми святкуємо з батьками, тому й вони подивились на нас. Мені на очі зразу потрапила Рита з Ірою. Вони стояли у кутку зали та про щось розмовляли. Я роздивився їх. Нічого так красиві та все ж Мія виглядає краще. У Рити сукня була тілесного кольору до колін, низ сукні був у блискітках. Блискітки, мабуть, для того, щоб розуміти де закінчується сукня. Дивно, але вона не була на високих підборах, а просто наче у балетках. Хоча куди їй підбори, вона ж і так висока. Зачіска у Рити були звичайні закручені локони зібрані у два хвостики. Ну, звичайно ж куди без яскравого макіяжу. У цьому вся Рита. Іра виглядала теж красиво, червона сукня до п’ят та на каблуках, вона здається стала на голову вище свого зросту. Зачіска простенька як й у Рити, але в Іри був лише один хвіст. Вони ці образи разом обирали? Питати не буду, але все ж цікаво.

Ми пройшли у зал нас зустріла класна керівничка. На святі буде лише вона одна. Оскільки у нашій школі не дозволено бути присутнім на випускному іншим вчителям. Не знаю чому, але це так. У цьому ресторані будемо наш випуск святкувати лише ми. “Б” клас святкує в іншому місці. На скільки я знаю, вони орендували будинок на святкування. Це набагато дорожче, ніж ресторан.

- Доброго вечора — Альбіна Мирославівна посміхнулась — ви маєте гарний вигляд

- Дякуємо — сказав я, ми пішли до Єгора, а наші мами пішли до столу де будуть сидіти наші батьки. У ресторані зал великий, тому є окремий стіл для батьків, що добре. Не будуть заважати нам святкувати.

- Сподіваюсь, що цей вечір пройде добре — сказала пошепки Мія. Ми підійшли до Єгора. Він в цей час розмовляв з Марійкою. Вони як і ми з Соломією не розлучні. Ми з ними привітались ще раз. Я в цей раз все ж роздивився як виглядає Марійка. Сукня у неї блакитного кольору, яка повністю облягає її струнку фігуру. Волосся зібране у дульку. Ну, зачіска так собі, а ось макіяж просто супер.