23.1 глава "Випускний (Соломія)"

Випускний вечір.

Соломія (Мія).

Я прокинулась з хорошим настроєм. Сьогодні у нас останній день у школі, останній дзвінок та нарешті випускний. Я встала з ліжка та побігла зразу вмиватися, помітила лише маму, яка щойно зайшла на кухню. Вона вирішила нам зробити невеликий перекус. Ми з нею домовились, що після останнього дзвоника прийдемо додому та нормально поїмо. І сьогодні до речі, вечір та ніч у ресторані, будемо святкувати випуск. У залі також будуть присутні батьки. Ось тільки не знаю, батьки Арса будуть чи ні. Тато після “лінійки” їде у справах, а у мами інша турбота. В Арсена на минулому тижні з’явилася сестричка. Її назвали Мірра. Сподіваюсь ми побачимо маму Арса у залі ресторану. Мої ж батьки будуть. Мама сказала, що вона не може пропустити таке свято, тато ж такої думки. Адже такого більш не буде.

Я привела себе до ладу, зробила собі зачіску, простий хвостик, а ось на випускному у мене буде красива зачіска та макіяж. Арсену звісно не подобається коли я фарбуюсь, але коли цього потребує ситуація, то він промовчує. Мама покликала мене їсти. На столі стояли бутерброди та кава. Ми швиденько перекусили, та пішли одягатись. Тато тим часом теж приводив себе до порядку.

- Мене емоції переповнюють. Якось дивно, кінець школи. Більше не побачу своїх однокласників, ну окрім Арсена

- Знаєш, у мене були схожі емоції. Якась радість, що не треба буде прокидатися рано вранці, та нічого не змінилось після вступу в інститут — оце так підтримка, подумала я. Я про це навіть не подумала — але студентське життя, воно особливе, цікаве, новий колектив, нові знайомі. Як згадаю це... це ностальгія. Я б повернулась в інститут

- Серйозно?

- Мг... мені подобалось там. Тобі теж неодмінно сподобається

- Головне треба буде ЗНО скласти, а після вже й інститут. А сьогодні лише випускний — до речі, як ми склали випускні іспити? Арсен всі предмети, які були склав на відмінно. Я так сяк вчила довго, а в голову нічого не лізло.

Ми зустрілись з Арсеном та його батьками. Наші батьки вперше один одного побачили. Але на скільки я зрозуміла з їх розмови, вони знайшли спільну мову. Ми з Арсеном йшли попереду них та все одно чули як вони розмовляють про нас. Моя мама трохи розповідала про мене, а мама Арсена про нього. Мій тато з татом Арса розмовляли про щось інше. На скільки я зрозуміла, вони розмовляли про роботу мого тата.

Прийшли у школу, батьків попросили залишитись на вулиці, а ми зайшли у приміщення. У холі зібрались наші випускні класи, а їх виходить два “11 А” та “11 Б”. Ми з Арсеном вчимось в “11 А”. І виходить, що ми виходимо на двір перші. Альбіна Мирославівна йде першою, нас поставили за нею, тобто ми йдемо зразу за класною керівничкою. Після нас йдуть Даня та Іра, а за ними Єгор та Марійка. Більше нікого я не запам’ятала.

Почалась офіційна частина, заграла пісня, ми вийшли з холу у двір. Йшли довго, бо двір великий. Ми всі стали на свої місця, директорка почала говорити свою промову.

Загалом офіційна частина пройшла цікаво. Ми танцювали вальс. Я з Арсеном танцювали у центрі. Завдяки Арсену я звикла бути у центрі уваги. За всі місяці як я з ним, я змінилась, бо відчуваю це. Мені вже не страшна увага однокласників, вчителів та інших людей. Я вже не намагаюсь сховатися за кимось чи за чимось. Мені комфортно у такому стані. А це значить єдине я вийшла зі своєї зони комфорту. І знайшла іншу зону. Мені в ній вже комфортно знаходитись. Арсену теж це подобається. Єдине, що мені ніколи не змінити так це, я все ж плачу, коли у мене щось не виходить чи то коли мені говорять щось погане. Я завжди хочу втекти від цього, поплакати та побути наодинці. Коли таке трапляється Арсен не чіпає мене. Він все прекрасно розуміє.

Закінчилась офіційна частина. Ми та наші батьки підійшли один до одного.

- Хто що буде робити? — запитала мама Арсена

- Насте, ти ж знаєш, що у мене через півтори години зустріч

- Мені теж треба на роботу. Я думаю у вас знайдеться що робити — тато обійняв мене та маму — мені треба йти

Наші батьки розвернулись та пішли у різні сторони. А мама Арса подивилась на нас.

- Я пропоную нам всім піти до нас

- Мії треба підготуватись до вечора

- Які можуть бути проблеми? Беріть все що треба та приходьте до нас

- До речі, Міє, ти ж пам’ятаєш, що твоя сукня у мене дома?

- Ах, так. Тоді ми з мамою підемо додому, візьмемо що треба та прийдемо до вас

- Домовились — ми пішли по домах.

Ми взяли з собою косметичку, взяли різні штучки для зачіски. Мама сказала, що зачіску зробить мені сама. Коли вчора ми з мамою розмовляли, вирішили поснідати дома, а тут трохи плани змінились, тому взяли їжу з собою. Я допомогла мамі приготувати налисники з сиром, вже знаю, яка саме страва подобається Арсену. Млинці робила мама, а я робила начинку. Купили сир у бабусі, у якої купуємо молочні продукти, вони у неї смачні. Так, ось, ми взяли все необхідне та пішли до Арса.

Двері нам відчинила Анастасія Леонідівна. До нас у коридор вийшов Арсен, тримаючи на руках свою сестричку. Як це мило виглядає, посмішка аж до вух у мене з'являється. Мама Арсена запропонувала нам пройти на кухню, де будемо сидіти. У них кухня відрізняється від нашої тільки виглядом. У них видно, що недавно був ремонт. Мама поставила судочки з їжею на стіл.

- Не знаю, ви снідали чи ні, але ми з Мією голодні. До речі, Мія приготувала налисники з сиром — мама вирішила промовчати, що вона також приймала у цьому участь.

- Ми теж нічого не їли, тому Арсен, віддай мені Мірру та діставай тарілки — Арс віддав сестру своїй мамі. Він ніколи з нею не сперечається, тому стосунки у них хороші. Це я зрозуміла, тоді, коли знайомилась з його батьками. Арс поставив тарілки на стіл. За декілька хвилин всі сіли їсти. Анастасія Леонідівна поклала доньку в ліжечко, яке можна пересувати, що дуже зручно. Тому Мірра була з нами на кухні.