22.2 глава "День народження Мії (Арсен)"

Арсен (Арс).

Вечір, п’ятнадцяте травня.

Я сиджу та розмовляю з Мією по зуму. Раптом почув дзвінок свого телефону. Це дзвонить Роман. Ми з ним домовлялись зустрітись, але я якось про це й забув.

- Міє, мені тут дзвонять. Зустрінемось завтра, буду чекати тебе біля твого будинку.

- Ну, добре. Добраніч

Попрощавшись з Соломією, я взяв слухавку. Зразу почув голос Романа. Він сказав, що чекатиме на мене біля мого під’їзду за декілька хвилин. Я швидко зібрався та вийшов з під'їзду. Біля нього стоїть Роман.

- Що там Мія?

- Ми тільки що розмовляли. Здається трохи засмутилась, що так швидко перервав розмову

- Ну, нічого. Завтра після школи робимо те про що домовлялись?

- Так. До речі, мольберт я купив. Тільки хочу їй ще окремо дещо подарувати

- Добре, окремий подарунок це добре. А я купив фарби. Ми ж будемо дарувати подарунки у ресторані?

- Так. Я попросив тата привезти туди мольберт, щоб Мія про нього не знала

Поговоривши про завтрашній день, ми попрощались. Я прийшов додому, зразу ліг спати, адже вже десята вечора. А мені треба виспатись, щоб завтра зробити все що задумав.

Ця весна для мене суцільний сюрприз та що там весна. Починаючи з листопада життя як сюрприз. Закохався у дівчину. Закохався у ту, яку взагалі не помічав. І як виявляється я її потрохи змінюю не усвідомлюючи цього. Вона ж з кожним днем стає впевненіше у собі. І це мені подобається. Після тієї ночі у клубі, я зрозумів, що Мії краще там не бути. Вона не може себе контролювати. Якби я її не повіз додому вона б сиділа та розважалась і не знаю скільки б ще келихів випила. Після того походу у клуб, туди ми більше не їздили. Я зрозумів, що не хочу я ходити у ці клуби. А моя компанія кожної п’ятниці там збирається.

Мія знову змінила зачіску у неї вийшло з крайності у крайність. Згадалась мама, яка допомагала мені обрати сукню на бал Мії. Мія зараз вже знову з довгим волоссям, чорним кольором як смола, але один локон все ж відрізняється. Він у неї синій. Іноді робить таку зачіску, щоб цей локон вирізнявся від всіх інших. А що мені подобається, так це те, що вона не почала робити собі макіяж. Він їй не потрібен.

Сьогодні вже шістнадцяте травня. Я прокинувся о шостій ранку. Вирішив, що букет квітів зроблю зранку. І коли встав, то зразу почав його робити. Букети я завжди роблю сам. І вони виходять красивими, але завжди різними. Якщо я захочу зробити два однакових, то у мене це не вийде. Зробив букет, а тільки потім пішов приводити себе до порядку.

Днями купив собі вишиванку, на цьому наполягла Соломія. Вона сказала, що у неї є сукня, захотіла, щоб я у цей день одягнув вишиванку. Я одягнувся та вийшов з будинку у руках тримаю букет квітів. Підійшов до будинку Соломії. Вона сказала, що може вийти з будинку трохи пізніше, ніж завжди. Ну, в принципі воно так й сталося, бо чекав я на неї п’ять хвилин. Мія виглядає дуже красиво, ця сукня їй пасує та зачіска красива. Разом це виглядає просто шикарно. Не задумуючись, зробив їй комплімент, подарував квіти. Ми пішли у школу. Сьогодні у нас першим уроком біологія, ми завдання з Мією робили довго. Як на мене, ми повинні отримати на відмінно, бо зробили все ідеально.

На уроці нас чекав сюрприз. Альбіна Мирославівна завжди чіпляється до теми “Зовнішній вигляд у школі”. Сьогодні на очі їй потрапив вигляд Соломії. Одна фраза Соломії, мене здивувала. Ця фраза була такою “Мені її зняти?”, вона казала про сукню. От цікаво, якби вчителька сказала, що так. Соломія її б зняла?

Урок видався цікавим, все пройшло як ми й хотіли. Я розповідав, а Мія гортала слайди. Після цього уроку на Мію очікував сюрприз, який по суті зробив я. Коли я розповів своїй компанії, що хочу зробити, вони мене підтримали. Мія вже є у нашій компанії, після того клубу вони змінили ставлення до неї. Вони були здивовані її діям. Ми організували все у буфеті. Соломії цей сюрприз сподобався. Ці мафіни приготував я під керівництвом мами. І вони вийшли таки смачними.

Урок фізкультури мене здивував, Рита перепросила перед Соломією. Її до речі ніхто не просив цього зробити. Я точно не наполягав на цьому. Я вже було подумав, що Рита говорить погані слова Мії. А тут таке диво. Мія переказала всю розмову. І це мене здивувало. Та нічого, головне, що між ними вже нічого поганого немає.

І ось уроки закінчились. Ми йдемо додому, у Мії хороший настрій. У школі було багато цікавого при чому не тільки для іменинниці, а для всіх інших. Після фізкультури у нас не було уроків. Ми спочатку трохи відпочили, нам дали один урок відпочинку, а після танцювали вальс на випускний. Нас звичайно хвалили. Мама Романа добре нас вчить, розслабитись не дає від слова зовсім. А що приємно так це що вона нас хвалить. Один раз на нашому уроці був присутнім Роман. Йому сподобалось як ми танцювали. Так ось, вчителька, яка ставить танець на випускний хвалить нас, ставить у приклад.

Після цих танців ми пішли додому. Я домовився з Романом, що ми зустрінемось вже в ресторані. Він вже повинен бути там, тому ми швидко занесли рюкзаки додому та поїхали у ресторан на таксі. Мія ще не здогадується, які подарунки на неї чекають. Ввечері я окремо подарую їй срібний браслет, сподіваюсь їй сподобається.

Ми приїхали у ресторан, нас при вході зустрів Роман. Ми підійшли до нього.

- З днем народження, Міє — вони обійнялись. Я звик, що у них таке вітання. А, що, вони так вітаються вже давно. Ми зайшли у ресторан, у ньому на сцені за піаніно сидить якась дівчина та грає. Ми сіли за столик між вікнами. До нас підійшла офіціантка, ми замовили страви швидко, адже не перший раз тут.

Ми почали розмовляти та пити вино, яке зразу налила нам офіціантка.

- А, де Ліза?

- Вона не змогла приїхати. Ви ж знаєте, де вона вчиться. Приїде тільки на мій день народження, на який ви до речі запрошені. Пам’ятаєш коли він у мене? — він подивився на Мію.

- Пфф, звичайно. Він у тебе післязавтра — нам принесли страви, ми почали їх їсти.