20 глава "Перший день весни"

Соломія (Мія).

Сьогодні перше березня, а це означає, що вже весна. Подобається цей сезон року. Весною все оживає. Роман каже, що весною і я стаю якась інша, але досі не розумію що він має на увазі. Те, що у мене алергія починається, то це так. А чим я ще змінююсь не розумію.

Сьогодні четвер, але уроки у нас скасували. Сьогодні та завтра уроків не буде. Тому будемо з Арсеном гуляти, але лише після третьої години дня. Арсен зайнятий до третьої години, бо треба щось з татом там вирішити. А у мене в цей час виявляється вільна хвилинка, тому хочу піти у перукарню. Хочу Арсену та й Роману, бо все одно ж побачить зробити сюрприз. Вони роти повідкривають, коли побачать мене з новою зачіскою та іншим кольором волосся. Так, я хочу перефарбувати своє каштанове волосся. Якось розмовляли з Арсеном з приводу кольору волосся. Він сказав, що йому подобається будь-який колір волосся. Так ось й подивимось, що він скаже. Про Романа скажу одне, він сам блондин. З цього приводу у мене все.

Я зайшла у перукарню. З відвідувачів було дві людини. Чоловікові вже робили зачіску, тобто закінчували роботу, а також сиділа дівчина. Я так зрозуміла, що їй фарбують волосся. На мене звернула увагу перукарка, яка в цей час була вільна. Вона посадила мене на стілець та почала запитувати, що я хочу. Я їй сказала, що хочу перефарбувати волосся, стати блондинкою та зачіску каре. Перукарка почала мені робити цю зачіску.

Як відреагувала мама на мою цю витівку? Мама почала сміятись. Сказала, що я жартую і все тому подібне. Та після все ж повірила, коли я показала фотографію, що саме я хочу. Вона була проти? Ні. А ось тато про це ще нічого не знає.

Сиджу у перукарні вже декілька годин. Мені подзвонив Арсен, сказав, що вже звільнився. А мені бути у перукарні ще як мінімум пів години. Я його попросила аби ми зустрілись з ним о п’ятій вечора. Він звичайно здивувався моєму проханню та все ж погодився.

Перукарка доробила мені зачіску. Я побачила себе у дзеркалі. Виглядаю я дуже красиво, все як я й уявляла.

Після перукарні зразу поїхала додому. Побачила, що біля мого під’їзду стоїть Арсен. Він мене побачив. Та ще й не здогадується, що у мене інша зачіска та колір волосся. Бо я накинула на голову капюшон. Купила таку курточку недавно, щоб хоч одну мати з капюшоном.

- Я тебе не впізнаю. Ти запізнюєшся

- Були деякі справи — я поцілувала Арса у щічку.

- І що це взагалі, ти ж ненавидиш капюшони

- Це правда. Це, щоб ефектніше було — сказала я, зітхнула та зняла капюшон. Вираз обличчя Арса мене не здивував. Він був у шоку. Дивиться на мене ніби ніколи не бачив — Арсене, що з тобою?

- Ти зробила собі нову зачіску?

- Так

- Я у шоку. То ось які у тебе справи були

- Угу. Подобається?

- Авжеж. Оце так сюрприз — сказав Арс, та поцілував мене у губи. Повз хтось проходив та звернув на нас увагу. Я щось подумала, що цей хтось буде зараз казати “Яке неподобство цілуватись на вулиці”. Та не тут то було. Ми почули знайомий голос. Це був Роман. І як на диво він звернувся до Арсена. Він мене точно не впізнав. В принципі на це я й розраховувала.

- Арсене, а Мія знає, що ти цілуєшся з іншою та ще біля її будинку?

- Він це знає — я повернулась до Романа. Він побачив мене та застиг. Декілька секунд мовчав, не сказав ні слова.

- Соломія? Це ти?

- Так. Здивований?

- Ще й як. Як ти пішла на таке. Тебе примусили? — він подивився на Арса

- Ні. Я сам у шоку від її образу. Вона нам вирішила зробити сюрприз

- І він таки вдався

- Слухай, а, що ти такий загадковий?

- Все помічаєш. У мене з’явилась дівчина

- Вау. Я сподіваюсь це не Єва

- Ні. Це не вона, а, що хвилюєшся?

- Чесно, то так. Не хочу знову тебе заспокоювати. То як її звати?

- Ліза. І у нас до речі сьогодні побачення... вже третє. Тому, мені треба йти

- Не будемо затримувати — сказав Арс — бо ми теж йдемо гуляти

Роман зайшов у під’їзд, а ми пішли гуляти. Вирішили піти спочатку в кінотеатр. Арсен сказав, що там цікавий фільм будуть показувати. По дорозі до кінотеатру я розповідала йому, що я мала на увазі, коли сказала Роману “Не хочу знову тебе заспокоювати”. Просто до балу у суботу, коли ми гуляли Роман тільки про його стосунки з Євою розповідав. Був у поганому настрої. Я весь час його заспокоювала словами “Все буде добре, познайомишся з якоюсь іншою дівчиною”. Пам’ятаю, що ми тоді сиділи у якомусь барі, розмовляли. У мене виникла ідея, щоб він з кимось там познайомився. Роману ця ідея геть не сподобалась. А зараз вже познайомився з якоюсь Лізою. Хочу з нею познайомитись, дізнатись щось про неї. Не знаю чому, але якось страшно за нього. Не хочу, щоб і вона йому розбила серце. Арсен все це слухав та ні слова не сказав. А після мого монологу сказав одне. “Якби з його компанії дівчат було таке з кимось. Він не стояв би у стороні, а теж чимось постарався допомогти”. Дивно чи не так? Він підтримує мене та плюс до того й Романа. Не розумію, чому.

Прийшли у кінотеатр, Арсен купив квитки на останній ряд. Як то кажуть на місця для поцілунків.

Закінчився фільм. Ми вирішили погуляти у центрі міста, по Хрещатику. Йдемо та розмовляємо. Як виявляється сьогодні день несподіванок. Арсен запропонував мені три дні пожити у нього. Я вже жила у нього тиждень. Було досить цікаво. Ми з ним готувались разом до уроків, разом готували. Один раз він з початку та до кінця приготував вечерю, бо батьки мене покликали порозмовляти. Нічого серйозного не сказали. Вони просто запитали як мені живеться з Арсеном. На що я їм сказала, що добре. Бо по суті воно так й було. Коли я їх запитала чи можу я пожити в Арсена. Мама з татом довго думали над цим та все ж після тато сказав, що вони не проти. Дивно цю фразу почути від тата, але все ж приємно. Ми з Арсеном ще плюс спали в одному ліжку. Це звичайно не перший раз я засинала в його обіймах. Перший раз було на Новий Рік. А тоді, коли жили удвох це було щось особливе. Ми до ночі дивились фільми, а після йшли спати.