17 глава "Знайомство з батьками"

Наступний день.

Соломія (Мія).

Мені написав Арсен, у повідомленні було таке “Я хочу, щоб ти познайомилась з моїми батьками”. Я сиділа та дивилась на це повідомлення декілька хвилин. Та все ж подумала, що краще погодитись, бо це буде не красиво. А, що цікаво Арсен познайомився з моїми батьками за моєю відсутністю. Виявляється, коли я гуляла з Романом, Арсен познайомився з моїми батьками. Я була здивована, коли мені мама переказала все знайомство. Тато Арса закидав питаннями. В принципі я не здивована. Коли йому щось цікаво, він завжди ставить багато запитань. А тут особливо, бо я ж з Арсеном зустрічаюсь. І ще мама сказала, що вони вийшли з ним на вулицю, тато йому казав щось окремо. І мамі навіть не сказав, що саме казав, бо знає, що мама розповість все мені. А вона ж мовчати не буде. І на щастя батьки не знають що було між Арсеном та мною, нашу сварку. Але знають, що було між мною та Романом. Але це нічого, бо головне, що про Арса вони не знають. І чому ми не зустрічались з Арсом ці два дні я аргументувала декількома словами “Він у свого дідуся”. І виявляється я сказала правду, сама того не знаючи.

Я лягла спати сьогодні рано, вирішила перед знайомством з батьками Арса виспатись. Та цього не вийшло, бо всю ніч жахи тільки й снились. Снилось весь час те, що знайомство не вдасться. Це ж перше моє знайомство з батьками хлопця.

Я прокинулась о шостій ранку, за вікном ще темно, а я боюсь заснути знову. Не хочу я бачити ці страшні сни, а спати й досі хочеться. Я встала з ліжка та пішла на кухню, випити заспокійливе. На кухні на моє здивування вже горіло світло. Я зайшла на кухню та побачила маму. Вона на мене зразу звернула увагу.

- Міє, що у тебе сталося? Ти якась перелякана

- Мені треба заспокоїтись — я підійшла до аптечки та вже її відкрила.

- Давай я краще тобі чай з ромашкою зроблю — мама закрила аптечку та посадила мене на табурет та почала робити чай — краще розкажи, що вже трапилось

- Сьогодні я йду знайомитись з батьками Арсена

- Ти через це хвилюєшся — зробила висновок мама

- Так. А якщо я їм не сподобаюсь?

- Як ти їм можеш не сподобатись? Я впевнена, що знайомство пройде добре. Не те що в мене — сказала пошепки останню фразу мама.

- Тобто?

Мама розповіла, що коли вони прийшли додому до тата, то її зразу почали ставити у не зручні ситуації задавати не зручні питання по типу “скільки у тебе було хлопців до Андрія?”. Ось питається, а яка вам різниця, та ні вони ще й не такі питання ставили. Мама тоді якнайшвидше хотіла піти. І все ж пішли, бо тато зрозумів, що їй не комфортно. Цікаво як у мене складеться це знайомство?

Заспокоївшись, я пішла у свою кімнату, відчинила дверцята шафи та почала вибирати собі одяг. Дивилась на речі довго, думала, що вибрати, щоб виглядала пристойно. Вирішила одягти сині джинси та білий светр. А ще подумала, що краще зробити собі зачіску. Тому зробила колосок.

І ось вже треба виходити до Арсена, а я вся тремчу. І все ж я випила заспокійливе, до речі те, яке виготовляє фірма у якій працює тато. Вийшла на вулицю та підійшла до Арса.

Арсен (Арс).

Вчора ввечері написав Мії, запропонував їй познайомитись з моїми батьками. Мія на це відреагувала як я думав вона злякалась, але все ж вона погодилась за однією умовою. Ми після знайомства підемо посидимо в кав’ярні.

Я стою біля її під’їзду, чекаю на неї. Мія як завжди не дає себе чекати, вийшла вчасно.

- Готова до знайомства з моїми батьками?

- Якщо чесно, то ні. Я боюсь

- Не бійся, все буде добре — я поцілував Мію у губи. Ми пішли до мене додому.

- А як звати твоїх батьків?

- Маму звати Анастасія Леонідівна, а тата, Олексій Олексійович

Ми прийшли до мене додому швидко, адже йти від Соломії до мене не більше трьох хвилин. Піднявшись на п’ятий поверх, я відчинив двері квартири. Мама попросила аби я сам відчинив двері. Вона сказала, що чекатиме нас на кухні. Я з Мією зняли верхній одяг та помили руки. Мія весь час розглядала коридор та ванну кімнату. У неї до речі таке ж планування квартири.

Ми зайшли на кухню. Мама на нас подивилась, а після посміхнулась.

- Привіт, сідайте за стіл. Я тут пиріг спекла. Зараз будемо пити чай з пирогом — ми з Мією сіли за стіл. Мама поставила пиріг на стіл, поставила чотири тарілочки та чашки. До нас якраз вийшов тато. Він подивився на всіх.

- Добрий день — сказав тато та сів за стіл. Мама приєдналась до нас. Вона поклала на тарілки пиріг та налила у чашки чай.

- Ну, що ж нумо знайомитись. Мене звати Анастасія Леонідівна, а вас Соломія

- Так, мене називають всі просто Мія

- А, мене Олексій Олексійович — сказав тато та уважно подивився на Мію — розкажіть щось про себе

- Що саме вам цікаво?

- Розкажіть, ви маєте якесь захоплення?

- Мені подобається малювати. З самого дитинства цим займаюсь. Ще подобається історія України. Думаю, після випуску вступати на історичний факультет

- А, що це за хлопець з яким ви вчора пішли гуляти?

- Це мій друг дитинства, Роман. Я Арсену казала, що Роман мені як брат. Вчора дізналась, що він після ліцею їде вчитись у Німеччину. Так, що підтримки у мене не буде ніякої. Бо ж Арсен теж їде

- Так, це вже вирішено та нічого не зміниться — сказав тато.

- А ваша сім’я?

- У мене є мама та тато. Мама у мене вчилась на історичному факультеті, були плани скажімо так грандіозні. Вона хотіла вивчитись, здобути докторський ступінь. Та нічого не склалося, бо з’явилася я — Мія знизила плечима — вона вирішила своє життя присвятити мені, так би мовити. А тато розроблює ліки, він за освітою хімік. На скільки я знаю, він зараз тестує нові ліки проти головного болю

- Арсен казав, що ваші батьки повернулись недавно із заробітків

- Так, два роки були в Італії. Мама там якусь жінку доглядала, а тато зі своїми італійськими колегами працював