16 глава "Професія"

Арсен (Арс).

Не очікував на такий поворот подій. Не знаю як Соломія пішла на такий крок як зрада. Виявляється я не до кінця її знаю, але це й не дивно. Хоча чому я дивуюсь. Я сам винен, що так сталося. Я їй зрадив, вона була дуже засмучена, а поряд біля неї завжди її друг. Вона йому подобається, це зрозуміло як Божий день. Ось тому все це й відбулось. Соломія запевнила мене, що між ними більше нічого такого не відбудеться у що хочеться вірити. Головне, щоб у мене таких інцидентів не було. Рита зіпсувала нам весь вечір, який я хотів провести виключно з Мією. Цікаво, а батьки Мії знають про те, що відбулось. Хоч би ні, бо я ж пообіцяв татові Соломії, що не ображу її. А тут зробив їй боляче, не фізично звичайно та моральний біль це більш боляче. Фізичний то невдовзі пройде, а моральний ні.

Зараз моя Соломія лежить біля мене. Вона здається заснула, бо чутно сопіння. А я думаю, якби не Рита, то ми б з Мією ці дні були разом. До діда я б відмовився їхати. Думаю, батьки б мене зрозуміли.

Ранок почався з того, що я зробив каву та приніс до ліжка. Розбудив Мію, вона неохоче прокинулась. Зрозуміло чому, заснули ми з нею пізно. Приїхали ми у готель о дев’ятій вечора. До готелю їхали приблизно годину, адже до цього готелю від ресторану їхати далеченько. А в інший готель я їхати не хотів, бо мені подобається саме цей. Заснули ж ми о першій чи другій ночі. Ми з Мією довго розмовляли, лежачи в ліжку.
Приїхали додому о другій дня. Вийшли з таксі.

- Дякую, що провела цей час зі мною. Сподіваюсь у нас все з тобою буде добре

- Я теж на це сподіваюсь. І до речі, дякую за цей букет — вона хотіла аби ми разом з’їли ці цукерки. Та ми про них просто на просто забули.

- Тепер буду дарувати букети квітів тільки у такому вигляді

- З цукерками?

- Саме так — я підійшов до неї, ми почали цілуватись. Вона на мене заплигнула і я вкотре зрозумів на скільки вона легенька. Соломія і справді легка. Коли я у неї запитав про її вагу. Вона звісно сказала як і будь-яка дівчина. Що типу у дівчат про таке не питають, та після все ж сказала, що важить вона всього сорок кілограмів.

Я поставив її на землю. І Соломія переляканими очима поглянула на мене.

- Упс... Арсене, там біля твого під’їзду стоїть Єгор та дивиться на нас

- Нічого страшного

- А як же тримати все у секреті?

- Міє, він мій найкращий друг. Я впевнений, що він мене зрозуміє. Знаєш, наша компанія про його Марійку говорили не такі й лагідні слова. А тепер вона у нашій компанії. І все добре

- Ну, добре. То я вже піду

- Я тобі подзвоню — я поцілував її у губи, вона зайшла у під’їзд. А я пішов у сторону свого будинку. Мії й правда немає чого хвилюватись, адже Єгор нікому нічого не скаже. В цьому я не сумніваюсь. Я підійшов до Єгора, він досі стояв зі здивованим обличчям.

- Привіт, друже. Що тут робиш?

- Ось хотів тобі книгу віддати. А це що ти тільки що розмовляв з Соломією?

- Так, а що?

- І ви цілувались?

- Так, а що? Ми з нею зустрічаємось

- Вау, з цією замкненою Соломією. Як у тебе це вийшло?

- Вона не зовсім замкнена. І наші дівчата про неї говорять самі нісенітниці. Мія...

- І давно ви почали зустрічатись? — перебив мене друг

- Місяць, може трохи більше

- Тебе не бентежить її зовнішній вигляд. Те, як вона одягається? Як виглядає?

- Зовсім ні. Вона красива дівчина. І якщо чесно мені зовнішність не головне, хоча так вона насправді дуже красива. Мені головне, що у неї тут — я рукою показав на груди — головне яка вона у душі. З нею приємно спілкуватись. У нас є багато спільного

- Ти мене дивуєш. Не думав, що колись то почую від тебе такі слова

- А я ніколи б не подумав, що закохаюсь у Соломію. Тільки єдине, вона хоче, щоб про наші стосунки ніхто не знав. Не розповідай нікому, будь ласка

- Добре, буду тримати язик за зубами — Єгор почав сміятись — до речі, а що між вами сталося після балу? Вона кудись побігла

- Мене поцілувала Рита, Мія це побачила. Загалом посварились, ось вчора тільки вдалось перепросити. Мія не хотіла мене два дні чути, а вчора нарешті провели вечір разом... і ніч також

- Арс, Рита по вуха закохана в тебе. Ти думаєш чому вона на Соломію наговорює, той випадок з м’ячем не випадковість

- Рита мені не подобається

- І я щось думаю, що вона ще щось може зробити Соломії

- Я цього не допущу, але якщо щось трапиться, то Риті будуть непереливки

- Я це вже зрозумів — друг подивився на годинник — мені через пів години треба буде з Марійкою зустрітись на зупинці, що біля школи, тому ось тобі книга — він дістав з наплічника книгу та дав мені

- Дякую

- Бувай

- Бувай. Тільки ж пам’ятай про мене та Соломію нікому. Навіть Марійці не кажи

- Добре

Друг швидким темпом пішов до зупинки, очевидно що запізнюється, а я зайшов у під’їзд та пішов на п’ятий поверх.

Я зайшов у квартиру, мама мене зустріла, зразу попросила аби я все розповів. Ми пройшли на кухню. Я дійсно почав мамі все розповідати. Правда те, що сталося між Мією та Романом я не розповів. Їй це знати не обов’язково. Мама весь час стояла біля вікна та слухала мене. А після подивилась у вікно.

- Твоя Соломія з якимось хлопцем тільки що вийшла з під’їзду та кудись пішли. Вона ще з кимось зустрічається?

- Так — мама подивилась на мене здивовано, а я почав сміятись — не хвилюйся, то просто її друг дитинства. Вони часто проводять час разом

- І ти не ревнуєш її до нього?

- Ні. По-перше я з ним знайомий, а по-друге Соломія вважає його своїм братом. Ось і все

- Зрозуміло. Синку, а запроси її до нас. Припустимо на завтра. Я хочу з нею познайомитись, думаю, що тато теж проти не буде

- Добре. Та не знаю як вона на це відреагує

- А ти все ж постарайся вмовити аби вона до нас прийшла. Придумай якийсь привід — мама подивилась на мене та посміхнулась.