13 глава "Бал та його наслідки"

Субота. Вечір.

Арсен (Арс).

Доставили посилку з сукнею, туфлями та ланцюжком. Я швиденько зібрав все у велику коробку. Подумав, що поки Мії немає дома, бо гуляє з Романом віднесу їй додому цю коробку. Знаю вже, що її мама практично завжди сидить дома, тому думаю застану її.

Я підійшов до дверей квартири Мії та натиснув на дзвінок. Олеся Володимирівна відкрила мені зразу. Вона подивилась на мене.

- Арсен? Мії немає дома

- Я знаю, тому й прийшов — на мене з непорозумінням подивилась мама Соломії.

- В якому сенсі?

- Швидше за все я прийшов саме до вас, бо хочу, щоб ви передали Мії цю коробку

- А, що у ній?

- Подарунок, сподіваюсь їй сподобається

- Я передам їй обов’язково. У тебе ще щось?

- Ні. Я, мабуть, вже піду

- Постій — з кімнати вийшов чоловік, це був тато Мії — я хочу з тобою познайомитись. Знати з ким зустрічається моя донька

- Що ж тоді проходь, знімай верхній одяг. Підемо чай поп’ємо — сказала Олеся Володимирівна.

Загалом я сьогодні познайомився ближче з батьками Мії. Тато видався якимось строгим, може це просто перше враження, хоча не знаю. А ось мама Мії чимось схоже на мою. Можливо тим, що у неї така ж добра посмішка як у моєї мами. А ще Олеся Володимирівна весь час посміхалась. Тато Мії задавав мені багато запитань. На які я з легкістю відповідав. На останок нашого знайомства, Андрій Миколайович попросив мене пообіцяти йому, що Соломію я ніколи не ображу. На що я йому відповів, що у мене в думках такого не було та ніколи не буде.

Неділя. Четверта вечора.

Я зібрався та вийшов з квартири, пішов до Мії. Цікаво як вона виглядає у тій сукні, вже кортить на неї подивитись. А ще я їй пообіцяв зачіску зробити та макіяж. Як же добре, що вона погодилась піти на цей бал. Вже у передчутті цього свята.

Я прийшов до Мії вже у костюмі. Мені двері відкрила мама Мії також у коридор вийшов тато однокласниці.

- Який ти красивий

- Дякую. Мія у себе?

- Так. Вона чекає тебе у своїй кімнаті

Я зайшов у її кімнату та побачив свою кохану в сукні, яку вибрав я. Як же вона неймовірно у ній виглядає. Сукня їй дійсно пасує, все як я уявляв.

- Привіт, кохана

- Привіт, я вже на тебе зачекалась — я підійшов до неї та поцілував її у губи.

- Сідай на стілець, зараз буду тобі макіяж та зачіску робити

- Яку саме зачіску? Я взагалі думала що достатньо тільки підкрутити волосся плойкою та й все

- Пфф... як банально — я почав їй сам робити зачіску. Зробив гарні закручені локони. Зібрав все волосся у хвостик. Мама мені дала ще невидимки та квіти, які можна вставити у волосся. Мама сама такими користується. Після зачіски почав робити макіяж. Тут теж нічого банального не було. Загалом зробив я образ для Соломії красивий.

Ми вийшли з кімнати Мії. На нас звернули увагу її батьки.

- Яка ж ви красива пара — сказала Олеся Володимирівна — правда ж, Андрію?

- Сперечатись не буду. Ви дійсно маєте красивий вигляд

- Так, я бажаю вам успіху. Сподіваюсь вас виберуть як найкращу пару вечора

- Ми теж на це сподіваємось — сказала Соломія. Я подивився на годинник.

- Нам вже треба виходити, бо бал починається через пів години, а нам ще й дійти треба

Ми швиденько одяглись та вийшли з квартири, а після з будинку. Соломія одягла чоботи, але такі, які не псують її образ. І курточку білу, у якій вона була на нашому першому побаченні та й взагалі я її часто бачив на ній.

Прийшли у клас, зняли з себе курточки, Соломія одягла туфлі. Ми зайшли в актовий зал. Стільці звідти прибрали, але не всі. Залишили декілька стільців, які стоять у кутку зали. Ще поставили столики на яких канапе та алкогольні напої. Як-не-як, а ми вже повнолітні, тому алкоголь може бути на такому заході.

Так, от. Ми зайшли в актовий зал. У ньому вже були однокласники та й дівчата з хлопцями з паралелі також. На нас зразу всі звернули увагу. А деякі, мабуть, що подумали, як це Арсен запросив Соломію на цей захід. Та мені все одно, але подивившись на Соломію, зрозумів, що їй не все одно. По ній було видно, що вона хотіла бігти як найдалі від однокласників та цих поглядів.

- Все буде добре — пошепки сказав я, дивлячись на Мію. Вона кивнула головою на знак згоди з моїми словами. Та якось сумнівно це. Ми підійшли до столика та взяли шампанське. Соломія зразу зробила великий ковток. Схоже, щоб розслабитись, я її добре розумію. На сцену вийшла директорка та декілька вчителів, які будуть дивитись за нами, щоб все було пристойно, так би мовити. Директорка почала говорити свою промову.

- Добрий вечір, всім присутнім. Сподіваюсь цей вечір вам запам’ятається на довго. Сьогодні будемо вибирати найкрасивішу пару вечора. Ось там стоїть коробка, біля неї будуть лежати фотографії на яких будете зображені ви. Фото пари, яких буде більше, та пара й переможе. Ви можете в будь-який момент підійти до фотографа, він вас сфотографує. Голосування буде за годину до завершення балу, а результати за десять хвилин до завершення. Бажаю вам гарного вечора. Відпочивайте та розважайтесь. Побачимось за годину до кінця балу — вона зійшла зі сцени та вийшла з актової зали. Заграла повільна музика. Я подивився на Соломію.

- Потанцюємо?

- Давай — я обійняв її за талію, а вона обійняла мене за шию. Ми почали танцювати повільний танець. Не знаю яким чином, але ми опинились у центрі зали та опинились у центрі уваги. А це саме те, чого боялась Мія.

Свято проходить добре, ми з Соломією сфотографувались. Це до речі наші не перші фотографії разом. Ми коли гуляли, то фотографувались. До кінця залишилась година. Директорка сказала, що у нас є двадцять хвилин, щоб проголусвати. Ми з Соломією підійшли до коробочки останніми. Я побачив, що наших фотографій залишились не так й багато. А це означає одне, що за нас голосували. Ми проголосували за Єгора та Марійку. Вони на фото красиво виглядають, та й взагалі.