9.1 глава "Фізкультура (Соломія)"

Соломія (Мія).

Зайшла у квартиру. Я почала знімати з себе верхній одяг, до мене вийшла мама. Вона як завжди посміхається.

- Привіт, як справи у школі?

- Все добре, все як завжди, нічого цікавого

- А мені от цікаво, як можна так брехати та посміхатись

- У якому сенсі?

- Мені дзвонила Альбіна Мирославівна, казала, що ти пропустила уроки — ми пройшли на кухню та сіли за стіл.

- А, зрозуміло. А вона сказала, що по біології задала нам зробити роботу у парі? Ми з однокласником сиділи весь час у бібліотеці

- Цього звичайно не сказала, але сидіти у бібліотеці замість того, щоб тільки не бути на уроках не правильно

- Згодна, але якось зачитались — я вирішила не казати мамі правду, адже не хочу, щоб вона нервувала. Хоча Альбіна Мирославівна вже дала їй привід. Ну, як так можна? Подзвонити мамі та сказати, що я пропускаю уроки. Цікаво, а батькам Арса вона теж дзвонила. Якщо так, то це погано, бо розповідав які у нього тато та дід строгі.

- Ладно, але, щоб більше такого не повторювалось, зрозуміла?

- Так

- І, ще одне. Дзвонив Роман, сказав, що скоро прийде, щоб допомогти тобі з уроками

- Це добре

Ми з мамою пообідали супом та бутербродами, які вона встигла приготувати до того як я прийшла. Я зайшла у кімнату, поклала рюкзак на стілець та почала переодягатись. Як тільки взяла свої домашні лосини, то почула дзвінок телефону. Я дістала його з рюкзака та побачила. Що то дзвонить Роман. Я швиденько взяла слухавку.

- Так, Романе

- Ти дома?

- Угу — сказала коротко я, бо одягала лосини, а говорити тримаючи у руках телефон та ще й при цьому переодягатись важкувато.

- Я до тебе зайду зараз

- Чекаю — я поклала слухавку та одягла кофту. Витягла всі зошити та підручники, якими сьогодні ще не користувалась та поклала їх на стіл. А після побачила повідомлення з месенджера. Відкрила додаток та побачила повідомлення від Арсена.

“Привіт, ти як? До твоїх батьків теж дзвонила класна керівничка?”

“Так. Тобі влетіло за це?”

“Та, таке. Мама не сказала нічого поганого з цього приводу”

“Це добре. Моя мама теж нічого поганого не сказала, лише сказала, щоб більше так не робила”

“Ха, ну так, але я не гарантую, що ти не будеш прогулювати уроки коли поруч буду я (і смайлик, який підморгує)”

“Навіть, так? Ну, що ж подивимось (і смайлик, який посміхається, хоча смайлики я практично ніколи не ставлю)”

Ось це круто, йому теж дзвонила Альбіна Мирославівна. Якщо він нічого не написав про тата та діда, значить вони нічого не знають. Мій тато швидше за все відреагує спокійно, це звичайно, якщо мама йому скаже.

За десять хвилин до мене прийшов Роман. З порогу було видно, що він якийсь загадковий. Невже у нього щось трапилось, а я про це не знаю. Ми пройшли з ним в мою кімнату, мама нам принесла зразу чай зі смаколиками, що добре, бо не буде нас перебивати. Мама поставила тацю на стіл та пішла з кімнати.

- Сідай, розповідай чого сяєш

- А, що так помітно?

- Авжеж

- Так, що у тебе вже сталося?

- У мене з’явилась дівчина

- Ось воно що — я посміхнулась.

- А, ти часом не ревнуєш? Бо якось дивно дивишся на мене

- Я? Ні, ти з чого взяв? До, речі як її звати?

- Тему переводиш? Ну добре. Її звати Єва, вона моя однокласниця

- Я рада, що у тебе хтось з’явився

- Я бачу, що ти теж якась не така як завжди... щось з Арсеном? Помирились вже? — ми з Романом після того, як поговорили тоді зранку, коли йшли до школи більше не говорили.

- Помирились. Він подарував мені мою улюблену шоколадку, олівці які давно хотіла купити та все часу не було. І чому ти не сказав, що у мене алергія на квіти?

- Він подарував тобі ще квіти?

- Одну троянду, але як розумієш, я її не взяла. А ще нам дали роботу, Арсен вибрав мене, щоб ми разом її робили

- Так, класно

- Звісно, що класно, а ще ми сьогодні разом прогуляли уроки — я сказала це пошепки, бо подумала, що під дверима можливо стоїть мама та слухає — але про це нікому, добре?

- Ми теж з Євою сьогодні уроки прогуляли і я бачив тебе до речі

- Де? — зі здивуванням запитала я.

- Ми проходили повз ту кав’ярню, де ви сиділи — ах, ну так. Ми сиділи біля вікна, тому помітити нас було не складно.

Після цієї розмови Роман допоміг мені з домашнім завданням. Завдяки йому, я стала вчитись краще. Мама з тіткою Ларою запитали у нас, чому ми разом з самого початку не робили уроки разом. Спочатку ж були на одному рівні, а вже потім у Романа пішли завдання складніші, ніж у мене.

Сьогодні я йду в школу з розумінням того, що на мене можуть налетіти фурії з однокласниць, а саме подруги Арсена. Вони на мене вчора дивились весь урок, коли ми з Арсом робили нотатки для нашого завдання. Я розумію, що їм геть не подобається, що Арс вибрав у пару мене, а не когось з них, не випадково ж була та розмова Арсена з ними. Де Рита назвала мене помилкою. По суті вона сама як помилка. Дівка вся така нафарбована як лялька, і дозволяє ж їй мама користуватись косметикою. І чому їй з приводу її зовнішнього вигляду нічого не кажуть вчителі, я не розумію. Треба робити стриманий макіяж або взагалі краще без нього ходити у школу.

Зайшла у клас, на диво Арсен та його друзі сиділи у класі. Завжди приходять після мене, а тут таке диво. Я сіла на своє місце та дістала потрібний підручник. Першим уроком у нас англійська мова. Треба було знову вивчити текст. Останнім часом, що й робимо завчаємо великі абзаци текстів. Сьогоднішній текст про музику.

Почався урок, вчителька почала перевіряти, хто як вивчив. Мене запитала останньою, що добре. Я встигла його вивчити повністю, адже вчора довго з Романом робили всі інші уроки. Часу для вивчення тексту залишалось не так багато. Вчила можна так сказати, що вночі. Роман просидів у мене чотири години. Він допомагав мені вирішувати домашнє завдання та паралельно робив своє. Вони на скільки я зрозуміла, з математики, а тобто по алгебрі та геометрії далеко від того, що вчимо ми. Після зроблених уроків, Роман пішов гуляти з Євою, бо ж не нагулявся. А я вчила англійську.