Прихисток 4 — Тренувальний центр. Розділ 4.2

Одного разу групу вивели на плац поза розкладом. Мойсей почув, як хлопці з позивними «Гриф» і «Кльопа» насторожено шепочуться поряд в строю, обговорюючи кого і за що будуть карати.

Перед строєм поставили металеву раму.

А коли до неї підійшли Граніт і Клин у супроводі офіцера-наглядача, шепотіння поруч вмить обірвалося. Мойсей відчув, чи це тільки здалося, як строєм прокотилася хвиля мовчазної паніки.

Граніт ступив крок у середину рами. Клин залишився стояти поряд, блідий, із таким же застиглим поглядом як і в усіх.

— Руки. – Дав команду офіцер-наглядач.

Граніт, стиснувши зуби, притиснув долоні до пластин, закріплених на рамі. Наглядач застібнув спеціальні ремені на його зап'ястках, що фіксували долоні на пластинах.

У ту ж мить Мойсей відчув дивне поколювання в кінчиках пальців. Він здригнувся, озирнувся, але інші стояли так само напружено, як і раніше.

Коли струм увімкнули, тіло Граніта різко вигнулося, м’язи напружилися до межі, а з горла вирвався здавлений крик.

Мойсея наче вдарило зсередини. Ноги підкосилися, у грудях спалахнуло, у м’язах ніг пробігла судома, і він мимоволі впав на коліна від цього.

Поряд так само здригнулися інші хлопці з їхньої групи. Клин, якого не підключили до рами, теж скривився, стискаючи зуби, ніби струм проходив і через нього.

— Стояти рівно! — рявкнув офіцер.

Струм вимкнули. Граніт важко дихав, ледь тримаючись на ногах.

Мойсей повільно підвівся, серце калатало так сильно, що здавалося, ці звуки чують усі.

— Зв’язок — це відповідальність, — холодно промовив офіцер. — Ти помиляєшся — відчувають усі.

Граніт підвів голову і вперше за весь час перевів погляд на свою групу.

Мойсей відчув, як у ньому знову стискається внутрішній спротив. Йому не хотілося бути частиною цього зв’язку і не хотілося відчувати чужий біль як власний.

Вітер пройшовся плацом, зриваючи з неба краплі дощу.

Після покарання всім звеліли повертатися до казарми, і наглядач, здавалося, втратив до них інтерес, зосередившись на паперах, що їх йому передали біля входу до казарми. Граніт мовчки пішов уперед, не озираючись, і вся група автоматично рушила за ним, ніби біль, який вони щойно поділили, ще міцніше стягнув невидиму мотузку між ними.

 — Що сталося? – налетіли хлопці з питаннями до Клина. Граніта, що сидів на ліжку ступившись у підлогу, запитувати ніхто не наважився.

Клин скоса зирнув на нього, ніби звіряючись, можна розповідати чи ні, але, схоже, той був зайнятий своїми думками  і йому не було діла до купки одногрупників, що шепочуться в кутку.

Оскільки місце Клина було поряд з ліжком Мойсея, то і він мимоволі став свідком цієї розмови.

— Сьогодні вівторок, – шепотів Клин. – День, коли миють дівчат. Далі зрозуміло.

Виявилось, що не зрозуміло було не тільки Мойсею. Він мовчав, але почув шепіт Кльопи:

 — Ви що, воду вимкнули?

— Та ні, — відмахнувся Клин, — дивилися.

На цих словах цікавіть слухачів Клина посилилася, але що він розповідав далі, Мойсею послухати не дали.

 — Вухань, здрисні, — сказав Клин тоном, який не передбачає заперечень.

Мойсею прийшлося встати і піти до вікна.

***

Двоє офіцерів-наглядачів зупинилися в кінці коридору, переконані, що підлітки вже розійшлися по своїх відділеннях і ніхто їх не почує, тому розмовляли досить голосно. Проте один із хлопців, що затримався біля рукомийників довше за інших, мимоволі почув уривок цієї розмови.

— Ця дрібнота тільки всіх сповільнює, — із явним невдоволенням говорив офіцер, відповідальний за їхню групу. — Є молодші групи. Хоча б середні, де він виглядав би природніше. Але чомусь вирішили прилаштувати його саме до мене.

Його співрозмовник відповів, намагаючись пояснити логіку рішення:

— У тебе сильна домінанта, а це зараз головне. У моїй групі поки що повний розбрід: кожен тягне в свій бік, і жоден не здатен по-справжньому тримати інших. А уяви, що було б у молодшій групі, якби раптом з’ясувалося, що він сам домінанта. Від того, хто виріс серед людей, узагалі важко передбачити реакції. Якщо ж інші почнуть переймати його нестандартну поведінку, то вся група може швидко втратити керованість.

Наглядач невдоволено скривився і, трохи знизивши голос, заперечив:

— В наступному році я випускаю цю групу. Якщо раптом виявиться, що він домінанта, то вся ця проблема просто відсунеться. Ми лише виграємо трохи часу.

Другий офіцер на мить замислився, після чого знизав плечима:

— Можливо, керівництво саме на це й розраховує. За декілька місяців він адаптується і не встигне поширити свій вплив на інших настільки, щоб це стало серйозною проблемою.

Увечері, коли в казармі стало тихіше і наглядач відійшов до виходу з блоку, Клин присів на ліжко до Мойсея й легенько штовхнув його у бік, привертаючи увагу.