Епілог

Євангеліна сіла на ліжку, прокинувшись від дивовижного сну. Поспіхом глянувши на ліву руку, вона переконалася, що на безіменному пальці немає жодного татуювання у вигляді обручки, що тільки підтверджує: все, що сталося, справді було лише сном. Відчувши розчарування, дівчина потопала босими ногами на кухню, щоб попити води, дорогою розмірковуючи над змістом сновидіння.

У принципі, в сюжеті якраз не було нічого незвичайного, адже наступної ночі більша частина світу відзначає Хелловін і вже зараз скрізь розвішані тематичні прикраси та панує відповідний настрій. З іншого боку, звідки взялися герої сну?

«Хм-м-м, Христина, Яніна і Діна… Дивно, адже в мене немає подруг з такими іменами. Чи тільки поки що нема? Та й жодних Олексія з Таміром я не знаю. А от Кирило…»

Очі в охоронця, який, сидячи на кухні (щоб нікому не заважати), чистив зброю, були звичайними, не світилися і не поблискували.

– Євангеліно Андріївно, щось трапилося? – одразу підвівся їй назустріч Ісаєв.

– Ні, я просто прийшла попити.

Кирило подав їй склянку з фільтрованою водою, а вона, не втримавшись, подумала, як було б чудово, якби його очі засяяли, а вміст склянки або спалахнув, або змінив колір, або...

– Андрій Володимирович просив уточнити, чи готові ви повертатись.

– Ще ні! – вигукнула Єва. – Поки що ні… – додала вже спокійніше.

Якщо чесно, вона б воліла перебувати від тиранічного батька якнайдалі і якомога довше. І поки є можливість залишатися в іншій країні, поспішати з поверненням точно не варто. Тим паче їй чудово відомо, що татко вже обрав для неї кількох наречених на власний розсуд.

– Краще б я не прокидалася... – пробурмотіла Єва собі під ніс, забираючи склянку і повертаючись до своєї кімнати, не в змозі забути зелені очі відьмака, які нагадали їй до болю знайомі очі колишнього однокласника Максима Державіна, з яким вони провчилися всього три чверті у п’ятому класі, але який виявився її першим коханням і залишив незабутній слід у житті. Та й імена у них схожі.

«Цікаво, як виглядає Макс Державін зараз, через стільки років... Чи зустрінемося ми з ним знову?»

Тоді Євангеліна ще не знала, що до їхньої зустрічі з колишнім однокласником залишилося менше року, і навіть подумати не могла, що він стане її чоловіком, але вже не уві сні, а наяву… Причому двічі!