Розділ 6. Моя нова кімната

Адріан не став тягнути з формальностями та, коротко кивнувши, попрямував до однієї з дверей, розташованих трохи осторонь від його кабінету. Я слухняно пішла слідом, все ще відчуваючи легке запаморочення — чи то від магії, чи то від надмірної кількості подій на квадратний метр моєї нової реальності.

Сусідня кімната виявилася… вражаючою. Ні, не кімнатою — повноцінним житловим простором, який з чистою совістю можна було назвати окремими покоями. Мій «наречений на тиждень» увійшов першим, озирнувшись так, ніби подумки звірявся з якимось внутрішнім планом, а потім почав по черзі вказувати на двері.

— Тут ванна, — кивнув він праворуч. — Там спальня, — наступний жест спрямований ліворуч. — А це, — чоловік трохи ширше махнув рукою, — вітальня.

Я прослідкувала за кожним рухом і мимоволі затримала погляд на обстановці. Просторо, світло й зі смаком. М’які дивани, акуратні столики, важкі штори, які явно коштували дорожче, ніж весь мій гардероб у попередньому житті. І тільки тепер до мене дійшло, що все це — лише частина його покоїв. Отак. Красиво жити, як виявилося, справді не заборонено. Особливо якщо ти дракон з кабінетами, захистами та особистими апартаментами.

— Дякую, — щиро сказала я, відчуваючи, як втома навалюється раптово йта без попередження.

Адріан, втім, і не думав зупинятися.

— Все необхідне ти отримаєш вже вранці, — продовжив він діловим тоном, ніби ми обговорювали робочий графік. — Завтра я зайду за тобою, і ми вирушимо до ательє. Треба буде вибрати кілька готових вбрань і замовити сукні на вихід.

Я повільно кивнула, намагаючись не позіхнути надто відверто.

— Також нам варто обрати каблучку для заручин, — додав він ніби між іншим. — Нам ще пощастило, що мама була настільки приголомшена, що не помітила її відсутності. Але для всіх інших все має бути… очевидним.

Я знову кивнула. Здається, мій організм вже перейшов у режим енергозбереження та автоматично погоджувався з усім.

— Ой, давайте все завтра, — вирвалося в мене, коли я все ж таки позіхнула, прикривши рот долонею. — Будь ласка.

Мій співрозмовник на секунду замовк, уважно подивившись на мене, й, на моє полегшення, злегка всміхнувся.

— Так, мабуть, — сказав він м’якше. — Відпочивай.

Після чого розвернувся та без зайвих слів покинув кімнату, залишаючи мене наодинці з тишею, м’яким світлом і власними думками, які одразу влаштували в голові бурхливу нараду.

Оце я потрапила…

Так я постояла посеред кімнати ще кілька секунд, просто озираючись, ніби намагаючись переконати себе, що все це справді відбувається зі мною, а не є особливо вишуканою галюцинацією на ґрунті перевтоми. Вітальня виглядала затишно та обжитею, без показної розкоші, але з тим самим відчуттям дорогої продуманості, коли кожна деталь стоїть на своєму місці й явно обиралася не нашвидкуруч. Глибокі крісла, м’який килим під ногами, приглушене світло магічних світильників — все налаштовувало на відпочинок, а не на паніку, хоча останнє мені зараз було куди звичніше.

Я зітхнула, струснувши головою, та попрямувала до ванної. Якщо вже я застрягла в Драконячому Краї та зображаю чиюсь наречену, то хоча б виглядатиму чистою і зібраною. Відкривши двері, я ступила всередину та машинально потягнулася поглядом до одвірка в пошуках гачка чи засувки… і нічого не знайшла.

Я завмерла. Так. Це вже цікаво.

Я ще раз уважно оглянула двері, потім стіну поруч, потім інший бік — безрезультатно. Двері зачинялися, але не замикалися. У голові одразу виник цілком закономірний запит: він же не стане вриватися? Логіка підказувала, що ні. Адріан справляв враження людини, яка радше помре від незручності, ніж увірветься у ванну до гості. Але логіка сьогодні вже не раз мене підводила.

Я потопталася на місці, зважуючи всі «за» та «проти», потім фиркнула сама на себе. Зрештою, якщо він вирішить влаштувати нічний візит, проблеми з дверима будуть далеко не головними.

Наважившися, я все ж таки пройшла далі.

Ванна виявилася не менш вражаючою, ніж все інше: простора, світла, з глибокою купіллю та душовою зоною, оздобленою світлим каменем. Я швидко знайшла стопку рушників — м’яких і свіжих, а ще, до свого щирого здивування, виявила акуратно складений халат і піжаму. Новенькі. Без слідів використання та чужого запаху.

— Нічого собі… — пробурмотіла, хитаючи головою. Або тут дуже добре готуються до гостей, або мене чекали куди довше, ніж я підозрювала, і від цієї думки стало трохи не по собі.

Водні процедури я провела швидко, без зайвого споглядання власного відображення й філософських роздумів. Гаряча вода змила рештки напруги, втоми та той хаос думок, що супроводжував мене з моменту зникнення з книжкового магазину. Я витерлася, натягнула піжаму, накинула зверху халат і відчула, як тіло нарешті починає розслаблятися.

З чистою совістю та трохи менш накрученими нервами я вийшла з ванної й попрямувала до кімнати, яку Адріан назвав спальнею. І одразу завмерла на порозі.

Бо ліжко було… величезним. Ні, не так. Воно було монументальним. У моєму скромному помешканні таке ледь би помістилося, а тут довкола нього ще залишалося вдосталь вільного простору, ніби це був не предмет меблів, а центральний елемент інтер’єру. Високе узголів’я, темне дерево, акуратно заправлена постіль — все виглядало так, ніби спати тут не тільки зручно, а й статусно.

Я повільно пройшлася поглядом по кімнаті. Шафа, яка явно могла вмістити два, а то й три моїх гардероби і не помітити цього. Комоди, тумбочки, м’який килим під ногами. Біля стіни — туалетний столик із великим дзеркалом, на якому акуратними рядами стояли баночки, флакони та якісь дрібниці, призначення яких мені було зовсім невідоме, але виглядали вони внушливо і дорого.

Я тихо видихнула та похитала головою. Здається, ніч обіцяла бути довгою. І дуже, дуже дивною.

Я обережно підійшла до ліжка, ніби воно могло виявитися пасткою, присіла на край і деякий час просто сиділа, дивлячись у нікуди. В голові роїлися думки, перебиваючи одна одну, сперечаючись, лякаючи та тут же висміюючи самі себе. Крилатий кіт. Портал. Драконячий Край. Фальшива наречена. Договір. Новорічний бал. Все це ніяк не бажало складатися в одну зрозумілу картину та більше нагадувало божевільний сон, який ось-ось мав закінчитися.