Частина 1. Розділ 2

2.

Орест поглянув на ручний годинник – було близько десятої години. Сонце вже зайшло, а на небі розлігся повний місяць. Зовсім поруч біля нього кривавою раною світилася тріщина. Усі давно вже забули, якими темними бувають ночі. Червоне світло з тріщини пробивалося навіть через темні дощові хмари.

Розлом між світами знаходився в хвості сузір’я Кит навколо зорі Міра. Тріщина мала зигзагоподібну форму з двома лініями по боках і нагадувала 2 літери “В” дзеркально з’єднанні між собою. Всі лінії були доволі правильними, тож вчені заявляли, що тріщина не природного походження. Цей портал повинен був хтось відкрити.

Орест задумався. До найближчої точки тріщини від землі було приблизно 400 світлових років. Світло іншого виміру рухалося у 18 разів швидше, ніж сонячне. Тож він зараз дивився на тріщину 22-річної давності. Можливо вона вже давно закрилася, але її світло ще досі тут і досі оживляє ген перевертня щоповні.

Вчені щодо цього були одностайні. Саме це світло активувало ген. Не зрозуміло було тільки те, чому одні перетворювалися, а інші ні? Чому в більшості людей перетворення відбувалися лише в повню, а в 1 людини з 500 щоночі? Було зрозуміло, що в цьому замішана психіка кожної окремо-взятої персони. Але якщо так, тоді чи можливо керувати процесом перетворення?

Поки що нікому не вдавалося. Принаймні Орест про це не знав.

Вони їхали вже 15 хвилин. Тарас весь цей час щось весело розповідав. Паралельно він поглядав на GPS-навігатор на своєму телефоні, де червоною точкою було відзначено місце перебування телефону Каті. Ця червона точка на екрані була нерухома. А синя точка з кожною хвилиною все ближче наближалася до неї. Олена мовчки вела машину і усміхалася з жартів Тараса.

Орест теж мовчав. З кожною хвилиною його неспокій зростав. Він дивився на дорогу і подумки почав згадувати техніку всіх прийомів з карате, які знав, щоб заспокоїтися. Пейзаж був одноманітний – дерева, трава. Все в червонуватому відтінку. Раптом на краю траси Орест помітив дівчинку років п’яти. Він закричав:

- Стій, - Орест схопив Олену за плече і вона різко надавила на гальма, - Зупинися! – повторив він м’якше.

Машина стала.

-  Що сталося? – спитала Оленка.

- Там була дитина! – сказав Орест і відчинив дверцята, щоб вийти.

- Закрий! – Тарас перегнувся назад і зачинив двері.

В цей час дівчинка не поспішаючи підходила ззаду до машини. Олена різко натиснула на газ і машина позадкувала прямо на неї, та збити її не вдалося. Дівчинка підскочила. Вони почули як на дах авто приземлилося 2 ноги і покрокували наперед.

Оленка миттєво витягла рушницю і звела курок.

- Новачок, ну ти блін! – злісно вигукнула вона.

Обличчя дівчинки з’явилося за вікном з боку Тараса. Вона лежала на даху і заглядала звідти в машину. Її погляд був уважний, вивчаючи. Орест здригнувся.

- Зараз - крикнула Оленка і Тарас натиснув на кнопку опускання вікна.

Олена вистрелила в голову дитини. Тіло дівчинки сповзло з даху на землю.

- Сидіть на місцях!  - Скомандувала Олена.

Тарас знову підняв вікно і теж дістав рушницю. Олена обережно відкрила дверцята і вийшла з машини, тримаючи рушницю перед собою. Вона озирнулася і повільно пішла в обхід машини.

Тіло дівчинки смикалося.

- Не виходьте, - голосно повторила Олена.

Дівчинка підняла закривавлену голову. У її очах, якимось занадто насиченим червоним сяйвом відображалася тріщина. Дівчинка почала труситися сильніше. Зрештою її очі погасли і вона впала остаточно мертва.

Оленка краєм рушниці перевернула тіло. І заспокоєна видихнула.

Тарас вийшов з машини, а за ним наляканий Орест. Олена підійшла до останнього і піднявши кулак пригрозила:

- Ще раз таке вичвориш і я тебе на узбіччі залишу. Будеш сам відбиватися.

Орест почервонів і кивнув.

- Але ж вони шукають тільки свіжі і міцні тіла. А це ж дитина.

- Вони розумні істоти і здатні нападати по стратегії. Запам’ятай – всі хто на вулиці після заходу сонця – це або патрульні, або трупи. По-іншому не може бути.

Оленка хотіла ще щось сказати, але втрутився Тарас.

- До  дівчинки біжить підмога.

Олена з Орестом одночасно озирнулися. На узбіччі стояло три дорослі фігури. До них підійшло ще 2 і вони всі разом пішли в напрямку машини.

- В машину бігом, - сказала Олена.

Хлопці моментально сіли в машину. Тарас переліз на крісло водія, а Оленка сіла на пасажирське поруч. Тарас завів машину, та 2 фігури – чоловік і жінка вже стояли навпроти машини. Ще двоє чоловіків заходили з боків.

- Вони хочуть взяти нас в кільце, - констатувала Оленка.

Вона відкрила люк в машині і витяглася по плечі з рушницею назовні. Вона зробила чотири постріли. Фігури попереду перекосилися, але не впали. Жінка відскочила у темряву вбік, а чоловік залишився перед машиною.