Розділ 1. Роздуми на важливі теми

У якій героїня розмірковує про те, як вона докотилась до такого життя, і чому одним усе, а їй — лише те, що лишилось, а потім приймає доленосне для себе рішення — трясти треба, причому почати слід зі "Невтомного інкуба".

Ліка в самотині сиділа в офісі штаб-квартири Детективного агентства «Нещасний випадок» і страждала від туги. Цьому заняттю вона перманентно присвячувала весь вільний час останні три дні. З того самого моменту, коли її улюблена тітка Джейн нарешті благополучно побралась із третім принцом ельфійського клану «Біла Береза» і відбула в весільну подорож.

Треба сказати, що на відміну від самої Ліки, яка проводжала улюблену родичку зі сльозами на очах і навіть подумувала, де б роздобути такий скромний дівочий блакитний хусточку, щоб помахати услід щасливому подружжю, що зникало у спалаху портального переходу — використати з цією метою єдину хустинку, що виявилась доступною в цей критичний момент, а саме носову, до того ж добряче загиджену пташиним послідом, Ліка не наважилась. Оточуючі можуть неправильно зрозуміти — так от, на відміну від дівчини, більшість мешканців столиці Імперії відбуття молодят зустріли зі значним полегшенням. І треба бути чесним. Для цього були вагомі причини. Якщо коротко, то все зводилось буквально до кількох фраз: «Незрозуміло, що ще ця божевільна може вчудити. А нам тут ще жити. Нехай краще розважається у Великому Лісі. Там ельфи. Їх не шкода».

Насправді Ліка до певної міри визнавала, що тітка Джейн дещо погарячкувала. Але все ж вважала, що відповідальність з нею в рівній мірі мають розділити ще й богиня Зея, та сама, яка ввела в обіг для церемонії одруження VIP-персон звичай випускати над головами наречених зграю голубів, ну і той розумник, якого, втім, згодом так і не виявили, що подарував молодятам Ремінгтон 870, до того ж заряджений патронами з великим дробом. Звичай заздалегідь складати подарунки для молодят на спеціально відведене для цього місце, неподалік від вівтаря, так щоб вони опинялись у полі зору всіх цікавих, ввела в обіг та сама богиня Зея. Яка прописала всю церемонію до найдрібніших деталей.

Свого часу, незадовго до самого ритуалу одруження, Ліка, Йока й тітка Джейн, будучи під хмільком у зв'язку з повторним проведенням дівич-вечора — попередній був перерваний найнахабнішим чином — шляхом викрадення нареченої й нареченого, що дивним чином затесався в суто жіночий колектив, — так от, вчитуючись у деталі майбутньої процедури, подруги зробили для себе однозначний висновок. Богиня особливим розумом не відрізнялась і до того ж мала чималі дивацтва. Сам ритуал вона кропала буквально на коліні й ліпила туди все, що їй спаде на думку. Але оскільки в Едемі до богів, нехай і пішлих, все ще ставились з «неабияким пієтетом», то ламати перевірену віками робочу схему дівчата не наважились. Відклавши питання реформи ритуалу одруження «на потім». Десь після того, як усі присутні на дівич-вечорі підуть по другому колу...

У ході ознайомлення зі сувоєм, у якому все було детально прописано, Ліка нарешті зрозуміла, чому ж основна церемонія проводиться в столиці Імперії, а не за місцем прописки нареченого. У тому ж Вічному Лісі. Грішним ділом Ліка якийсь час підозрювала, що Моня, саме так тітка Джейн у колі своїх називала Сяйливого Ельфа, Іммануїла, Третього Принца клану Біла Береза, Великого Цілителя, вирішив трохи заощадити на весіллі. Все ж у ельфів, судячи зі слів тієї ж тітки Джейн, яка свого часу там стажувалась, усе значно дорожче. Виявилось, що річ у тій же богині Зеї, яка прописала проведення обряду одруження за місцем проживання нареченої.

Так от, в результаті однієї з численних недоладностей, закладених у процедуру богинею Зеєю, безпосередньо поблизу самого вівтаря розташовувалась платформа з тисячами різноманітних предметів, подарованих молодятам рідними, близькими й іншими небайдужими особами, що всіляко намагались привернути до себе увагу як з боку широкої громадськості, так і безпосередньо у відповідальних осіб, які здійснювали від імені зацікавлених сторін облік і контроль. Для чого до кожного подарунка була міцно прикріплена бірка, що підтверджувала облікові дані дарувальника. І не дай боже, якби за підбиттям підсумків виявилось, що хтось із Імперської аристократії не виявив належної поваги до молодого й його молодої дружини. Життя — штука неоднозначна. Все ж йдеться про Сяйливого Ельфа, Іммануїла, Третього Принца клану Біла Береза, Великого Цілителя. До того ж того, хто рахується найкращим другом спадкоємного принца Імперії, Едуарда Білого Вовка.

Серед інших подарунків дивним чином затесався й злощасний помповик. Треба сказати, що вогнепальна зброя не надто цінувалась на Едемі. Все ж магічні скіли значно перевершували за ефективністю Земне озброєння. Природно, без урахування високотехнологічних виробів, у діапазоні від дронів-камікадзе до балістичних ракет з ядерними боєголовками. Але такі сюрпризи навряд чи личило робити у зв'язку з одруженням, нехай навіть не останньої людини, соррі — ельфа, на Едемі. З іншого боку, дарувальник Ремінгтона завжди міг послатись на колекційну цінність свого подарунка й логістичні складнощі доставки рушниці з Землі на Едем.

Повертаючись до казусу, що змусив мешканців імперської столиці з певною обережністю ставитись до нареченої, і це попри дармове пиво, барвистий феєрверк і святкування, влаштовані на честь цієї події, треба сказати, що останні дні наречена була вся на нервах. І не дивно. Спочатку дурнувате викрадення. Потім необхідність напам'ять вивчити всі 117 пунктів майбутнього ритуалу, і наприкінці, буквально за день до церемонії, тітка Джейн влаштувала нареченому грандіозну істерику. Заявивши після примірки весільної сукні, що перли, якими були гаптовані рукави вбрання, занадто дрібні, і на цій підставі звинувативши Моню в тому, що той навіть у такий урочистий день намагається заощадити на нареченій, і незрозуміло, як з цим жити далі.

Ельф, виявивши неабиякі дипломатичні таланти, перевів стрілки праведного обурення нареченої на Розпорядника заходу, а сам під шумок утік до свого найближчого друга — Спадкоємного Принца Імперії, з яким, прикінчивши пляшку контрабандного віскі, обговорив питання: «Чи не надто він поспішив з одруженням?».