Кот чи собака?

Питання "Кот чи собака?" розділив родину Пташкіних надвоє, як гострий ніж яблуко. Одна частина сімейства (особовий состав: тато і доня) виступала категорично за пса (до того ж крупної породи), інша частина сімейства (особовий состав: мама і сина) - за кішку (до того ж за сфінкса - який не обладав шерстю). 

Сім'я Пташкіних була демократичною, але демократія зараз дала збій, тому що голоси виборців зрадницьки (проте очевидно) розділилися навпіл. 

Доня Марічка, крім того, що була демократичною, була ще й хитра, тому після невдалого голосування - наступного ранку (з першими променями сонця і першою маршруткою) - вискочила з дому, купила за оголошенням бажану собаку, і власне притащила її додому. Так сім'я Пташкіних опинилася перед фактом (і з заслиненим дверним килимком).

Сина Мишко теж був демократичний, але ще й наполегливий. Тому поки мама ловила облизня від несподіваного програшу і стояла з широко розкритими очами, сина взяв припасені гроші і відправився за котом (теж за оголошенням).

Коли перша (ознайомча) схватка собаки та кота в до цього мирному житлі Пташкіних минула, то і перша частина сімейства і друга - вже не хотіла ні кота, ні собаки, бо: 

1) розбилася улюблена мамина ваза;

2) не менш улюблена (нещодавно відкрита) татова пляшка віскі;

3) несподівано був прогризан м’яч сини; 

4) розірвана нова сукня доні. 

Але як відомо (не відомо кому, як і коли, але десь в Давній Греції) під час грубих суперечностей можна відшукати консенсус (дослівно: у спорі народжується істина). 

Так і у цьому сімействі, з двох суперечностей невдовзі народилась істина - любов до обох чотирилапих жителів, до того ж сильна до втрати свідомості. Але поговорюють, за іронією життя, кот більше припав до душі батьку та доні, а собаку частіше балували мама і сина.