14. Дозвілля

Прикордонник і Сивий капітан звично розставили шахові фігури на дошці і швидко, майже не думаючи, розіграли наступну партію:

e4 c5

Nf3 Nc6

d4 cxd4

Nxd4 g6

Nc3 Bg7

Be3 Nf6

Bc4 O-O

Bb3 Na5? (Ризикований хід Сивого капітана, який веде до катастрофи)

e5 Ne8

Bxf7+! (Грім серед ясного неба. Якщо 10... Kxf7, то 11. Ne6!! Kxe6 12. Qd5+ Kf5 13. g4+ Kxg4 14. Rg1+ з матом)

Kxf7 (Сивий капітан приймає жертву, але це не рятує ферзя)

Ne6!

Сивий капітан, який грав за чорних, похмуро сказав:

- Це просто неймовірно. У вас неможливо виграти. Він встав із-за інкрустованого шахового столика нарівні ноги, підійшов до прозорої стіни Купола 211 і став дивитися в безнадійний бескрайній простір білої криги та низьких сірих важких хмар. 

Сивий капітан був вдягнутий у довгий каптан індійського раджі, що робило його схожим на сухопутний варіант капітана Немо.

Прикордонник заспокійливо відповів:

- Не переймайтесь, друже, адже ми наразі маємо найцінніше, що може мати людина - дозвілля.

Він був вдягнутий в одяг в стилі мілітарі гламур - оливкова футболка tactical fit, чорні брюки з кишенями, але все виглядало дорого і стильно. 

Сивий капітан обернувся з ледь прихованою роздратованістю:

- Я сподіваюсь ми не дійдемо до проголошення заяв про виховання душі, пошук правди та пізнання істини. Не на часі!

Сивий капітан наблизився до Прикордонника.

- Я ніяк не можу зрозуміти вашого спокою при цьому безладі, якщо не сказати абсурді. Що відбувається взагалі. Хто знищив Адапів? Звідка взялася ця літаюча скриня з променями смерті? 

Сивий капітан опустився в крісло за шаховим столиком, ще раз глянув на безнадійну для нього ситуацію на шаховій дошці і сумно промовив:

- Знаєте, Тарасе, я пишався вами, коли ви привели нас всіх до Веселки Тяжіння і ми здійснили сходження в цей вільний світ на Поверхні. Проте цей вільний світ наповнений абсурдом, якому мені важко протистояти. Я, як той раб, відпущений на свободу, але звиклий до свого нашийника. Раб приходить до свого бувшого господаря і просить надягнути на нього нашийник, хоча б на ніч. Там, внизу, в підземному світі під управління рептилоїдів не було свободи, але була ясність і, вибач на слові, стабільність. Тут на Поверхні, у нас свободи хоч греблю гати, але що дає мені ця свобода. Крижаний безкрайній пейзаж? Комфортну тюрму під куполом?

Прикордонник спокійно відповів:

- Ви думаєте наша зустріч була випадковою? Аж ніяк. Ви вже були в списках тих, кого мали відправити на “Плутон”. Цей “Плутон” викачує людську кров з Підземного Світу на Поверхню. І статус людини не має значення. Як тільки потрапив в список вважай, що пропав.

Сивий капітан ошелешено спитав:

- А хто складає ці списки?

Прикордонник завагався на мить, але все ж таки відповів:

- Списки складає та сила, яка вимушена буде прилетіти на планету Земля, як тільки “Плутон” буде знищений або вийде з ладу.

- Так що ж це за сила така? - спитав Сивий капітан.

- Рейчел дізнається про це першою, - відповів Прикордонник з посмішкою.

Сивий капітан скрикнув:

- А таки дійсно! В цій суцільній суматосі з Адапами та літаючою скринею ми зовсім забули про Рейчел.

Прикордонник лукаво відповів:

- Вибачте, не ми, а ви.

Він додав:

- Рейчел зараз на передньому краї нашої так би мовити експедиції тут на Поверхні. Від Рейчел наразі залежить майже все.

- А Навігатор і Микита Карацупа?

- Так, вони важливі, але допоміжні, - сказав Прикордонник.

Він підійшов до Сивого капітана, обняв його за плечі і з легким нажимом повів того до виходу з приміщення.

- Здається прийшов час пробудити леді Вайнону та Тризуба з його командою. Не можуть же вони там лежати вічно в стані анабіозу. Можуть образитись.

З цими словами Прикордонник по змовницькому підморгнув Сивому капітану і відкрив перед ним двері.