Розділ 14. Стара стодола

Літак Цесна плавно огинав схили карпатських гір. Сутеніло. В кабіні літака панувало мовчання.

 Прикордонник показував свій клас пілотування, ведучи Цесну максимально низько над землею. 

Єдиними словами Герцога була фраза, яку він вдавано нажахано проказав на самому початку польоту:

- Ви ж могли їх вбити.

Прикордонник швидко поглянув на Герцога і промовив:

- Ну що ви, Арнольд і Сильвестр завжди залишаються в живих.

Герцог, розуміюче кивнув головою і замовк. Він витяг з кишені прозорий флакон із таблетками, дістав звідти дві таблетки й запив їх кількома ковтками з пляшечки ядуче-зеленого кольору. Прикордонник зауважив маніпуляції Герцогом, але промовчав.

Літак піднімався все вище і вище. Дерева внизу перетворилися на темно-синю масу. 

Несподівано посеред лісу заблимали вогні посадкової смуги. Прикордонник  ніжно, посадив Цесну і сказав: 

- Настав час для нашої розмови. 

Герцог знову мовчки кивнув.

Прикордонник підрулив літак до старої високої стодоли, збудованої зі смеркових колод. Широкі ворота стодоли були відчинені. Пофоркуючи двигуном, Цесна заїхала всередину, немов в авіаційний ангар. На вході в стодолу стояв літній чоловік в хутряній безрукавці та капелюсі, прикрашеному пташиним пір’ям. Він подавав сигнал, описуючи широке коло гасовою лампою. Герцог з подивом впізнав в старому Вівчара з карпатського високогір’я.

Прикордонник заглушив двигун і вислизнув з кабіни на землю. Вівчар зачинив ворота стодоли. Єдиним джерелом світла в приміщенні була гасова лампа Вівчара. Герцог відчув приступ фантасмагорії.

Прикордонник підійшов впритул до Герцога. Вівчар загасив лампу. Запанувала темрява.

Герцог почув шепіт невидимого Прикордонника.

- Вас контролюють ментори, але я знаю місце, де вони безсилі. Це танцювальний зал “Парадайз”.