14

Іду з Ніком, він запросив на побачення. 
Добре, ти все рівно доросла, я Ніку довіряю і тобі теж, тому гарно провести час. 
Мамо, ти щось хотіла бо заходила? 
Хотіла побачити чи все добре. 
А зрозуміло. 
Мама зачинила двері, я пшикнула парфумами, та вийшла. До речі я помітила що з Ніком я навіть не фарбуюсь мені комфортно без косметики.  
Він зустрів з не великим букетом квітів, я була здивована і рада водночас. Забрала, поцілувала в щоку, та занесла додому. 
Ми пішли до того саду де ми були разом з Мер. 
Я хотів згадати твою реакцію як ти побачила ці дерева, я розумію  що там була Мер, сподіваюсь ти не злишся. 
Та ні, чому, так вперше згадала про неї, але ти там теж був, я з тобою хочу це згадати.  
Добре, я радий. 
Я лежала на його колінах, ми говорили про все, тема зайшла про бабусю. Очі намокли, пальцями витирав  мені сльози. 
Дуже боляче розуміти що її немає, вона завжди мене підтримувала, відавала все своє останнє, мені не вистачає її, вона не побачить як я закінчую школу в цьому році, як відкриваю студію. Вона не побачить моїх дітей, весілля. Розумієш нічого. 
Я просто ридаю закриваючи обличчя руками. Нік забирає руки цілує в лоб, і обіймає мене, я заспокоїлась в його обіймах спокійно, я в безпеці. Стало легше коли я виговорилась, він дав пораду щоб я просто дякувала за проведений час з бабусею, і старалась відпустити. Насправді я розумію, але тяжко, і ще сказав що я можу завжди все розповісти, він вислухає, бабуся поруч біля мене, все буде добре. Так  скажем це  базова підтримка, але від близької людини це справді допомагає.
Наступного тижня в нас канікули, тиждень, Нік запросив щоб я дивились на його змагання, звісно я погодилась, цікаво дуже. 
Після побачення з Ніком, я зайшла в будинок і відчула що потрібно прочитати 48 сторінку, не розумію чому, але тихо побігла до кімнати, батьки вже спали. 
Зайшовши в кімнату на столі лежали ці книжки, мені потрібна була « День Катастрофи». Відкриваю сторінку 48 і починаю вивчати її. Сама сторінка була зіпсована, але я все розуміла. 
«День 232, той день коли я визначила найбільший астероїд, так інші вчені теж його бачили, але я не вірила поки сама не побачила. Його назва «Ценера», його діметр 800км. Це як Марс. Навіть мій телескоп погано його спочатку бачив. Сподіваюсь в тебе краще ти його зможеж краще побачити. Зазвичай астероїд падають дуже рідко, раз на 100 млн років. В нашому випадку велике зіткнення тіл призвело до швидшого падіння на Землю. Вимкнення батареї це найкраще рішення. Бажано це зробити тиждень до зіткнення». 
Стоп що? Які батареї? Обурено питаю я. 
Починаю шукати в книжках, записнику, стільки інформації що голова відмовляється думати, в інтернеті про якихось батарей нічого немає взагалі. 
Оце задачка для мене. 
Так завтра новий день, потім розберусь, вже так година ночі. 
Все рівно ці думки не дають заснути, я крутилась то на один бік то на інший, не виходить, вирішую вийти на двір. 
Виходжу з телескопом, подивлюсь що там цікаво в небі. 
Просто зорі велика медведиця, біля неї маленька. Так, а це що? Я починаю крутить телескоп ближче до мітки яка дуже дивна. Роблю на максимум і бачу схоже на Марс. Дивно його не так уже легко побачити. А може це..  Ні не може бути. Але це схоже що бабуся описала. Дивлюсь ще раз, і бачу це ВОНО! Боже що робити, я навіть не знаю що за батареї.
Так дихай Кейт, щось придумаєм.  
Пройшов місяць, я була на змаганнях Ніка, мені сподобалось, але думки про батареї не покидали.  В мами не хотіла нічого питати чим більше часу проходить як нема бабусі тим важче. Мама відмовляється ходити до психолога, мені допомогло. Сьогодні знову постараюсь про це поговорити, і зачепити тему стосовно того що я побачила тієї ночі, прикол в тому що більше воно не з’являлось і це погано. Я не можу виявити що це і що означає. Сподіваюсь я знайду відповідь у бабусиних книжках або в записнику. 
Як зазвичай я повернулась зі школи, змінила одяг на домашній і чекала маму з роботи. Вона приїджає раніше ніж тато.
Годиник тікає п’ята вечора, заходить мама. 
Привіт доню, а чого ти тут сидиш?
Мам є серйозна розмова ти послухай, потім ти скажеж.